Свою збірку
«Абрикоси Донбасу», яка входить до десятки кращих українських книг сучасності
про війну, у Полтаві в рамках проекту «Культурний простір — місце діалогу
та взаєморозуміння» презентувала поетка Любов Якимчук.
Вона мешкає у
Києві, але родом із Первомайська Луганської області, який нині перебуває під
окупацією. На Полтавщину доля привела родину авторки.
– Поет, який для
мене багато значить, Михайль Семенко, якого було розстріляно в 1937 році, родом
з Полтавщини, з Кибинців Миргородського району. Саме він допоміг мені знайти
другий дім для моєї родини, – розповідає Любов Якимчук про свою поїздку на
Миргородщину. – Я давно хотіла побувати на його малій батьківщині, та все
відкладала. Потім почалась війна. Але, зрештою, я сказала собі, що досить
відкладати, все це може тривати бозна-скільки, і вирішила поїхати до Кибинців. Спілкувалася з людьми і вони допомогли знайти і придбати хату для моїх батьків. Тепер вони мешкають там, а я хочу відновити пам’ять про Михайля Семенка, можливо, облаштувати театр на воді – на ставку поміщика Трощинського. У перспективі — написання біографічної книги про поета. Є проекти по бібліотеці і загалом стосовно культурного відродження села.
Поетка говорить, що їй добре пишеться під час пробіжок на стадіоні, а ще в дорозі, де є ритм, рух і зміна часу та простору.
Читання поезії
перемежовувалося з розповідями про те, звідки бралися сюжети. Вона переказала
розповідь дівчини, яку спинили на блокпосту сепаратисти через її схожість з
українською снайперкою, роздягали в пошуках слідів від зброї, перевіряли пучки
пальців. Гості презентації почули і вірш, народжений цією історією. Розповіла і
про загиблу родину, яка мовляв померла від старості, і про старість, яка в тих,
східних краях приходить рано, так само, як і смерть. Кожен вірш про війну і про
втрачену Батьківщину гострою голкою впинається у свідомість. А наостанок Люба
звернулась до своїх ліричних віршів, і аудиторія разом з авторкою видихнула концентровану напругу.
За домовленістю з редакцією
однієї із всеукраїнських газет, Любов Якимчук описує свої мандрівки-презентації
у авторській колонці. Полтавська публіка знає про це і просить поетку не забути
поділитися враженнями і про Полтаву, мовляв, чекатимуть. Люба всміхається і
обіцяє постаратися. Прощається з полтавськими читачами. Але, напевно, ще
повернеться до них. Адже цей край, де, рівно як і на Донбасі, ростуть і щедро
родять абрикоси, тепер і її також.
Олена ЗАДОРОЖНА
Немає коментарів:
Дописати коментар