До 40-річчя від дня народження видатної полтавки, однієї з найзагадковіших дітей світу, надзвичайної художниці Саші Путрі
(2 грудня 1977 – 24 січня 1989)
Віценя Л. М. Прости за все… Одинадцять сходинок у вічність:
художньо-документальна повість. – Полтава : Дивосвіт, 2016. – Вид. 2-е,
перероблене і доповнене. – 240 с.
Не забувається перше прочитання
цієї книжки. Вражав величезний потенціал любові, що здатний жити довго, навіть
продовжитися у Вічності, що дарована Богом. Тоді, пам’ятається, вже пізно
вечором, зателефонував авторові, однак ще довго не міг заснути, вражений
великою Любов’ю до Краси маленької дівчинки Саші Путрі, яка жила в земному
вимірі 11 років, 1 місяць і 21 день…
Тепер із упевненістю можу
сказати, книжку письменниці із Полтави Лідії Віцені «Прости за все… Одинадцять
сходинок у вічність» мають читати насамперед наші діти – малі й дорослі, для
того, щоб замислитися над духовними цінностями, їх значенням у житті людини,
особливо милосердям, співпереживанням, благородством людської душі, яке не
можливо виміряти нічим. Навіть час і простір підвладні душевному багатству.
Духовність домінувала в житті
Саші Путрі з самого народження, адже її тато Євген Васильович – відомий художник, мама Вікторія Леонідівна – викладач
музичного училища, старша сестричка Валерія теж обрала фах музиканта.
Коли Сашеньці виповнився рік і 2
грудня 1978 року зібралися гості, тоді за народним звичаєм дитину посадили на
кожушок, а довкола розклали різні речі. Сашенька відразу схопила олівці…
Життя юної художниці обірвалося дуже
рано, але душа і мрії залишилися в 2276 малюнках, у віршах, листах, записках.
Уперше батьки Сашеньки розвісили
її картини на поминках, зібравши разом так
багато створеного нею. З того часу відбулися сотні виставок художніх робіт Саші
Путрі в різних країнах світу – Азербайджані, Латвії, Польщі, Росії, Німеччині, Австрії, США,
Канаді, Голландії, Японії, Індії.
У Полтавському художньому музеї
(галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка діє Зал імені Саші Путрі, як
естетичний, творчий і педагогічний центр. Написано про маленьку художницю дуже багато:
і в Книзі відгуків, і в численних публікаціях.
«Вдячна Богу за те, що він дарує
такі зустрічі, коли душа очищається теплом, добротою і красою».
«Ця виставка відкрила наші серця».
«Сашенько, дорога! Глянувши в очі, які дивляться з твоїх малюнків,
неможливо залишатися таким, як був досі. Навіть якщо не зробив у житті нічого
поганого, то все одно знаєш, що треба бути іншим – кращим, чистішим».
«Дівчинку захоплювали роздуми про
безмежжя Космосу, про життя Всесвіту і про Бога.
…І зовсім несподіване і
пронизливе враження викликають образи Діви Марії та Христа, намальовані рукою і
серцем юного створіння. Її Ісус Христос, який плаче, мабуть, дуже засмучується,
бо бачить людську недосконалість, та все одно благословляє людей своїм хрестом
– однаково і тих, хто вірує, і хто не вірує в Нього».
Про неї та її творчість знято
документальні фільми, а Полтавська обласна організація Національної спілки
художників України видала альбом «Саша Путря. Євген Путря» у серії «Художники
Полтавщини».
Серед усього розмаїття
оприлюднення творчості Саші Путрі виділяється книжка Лідії Віцені «Прости за
все…» – багатогранний літературний твір, що поєднує художню оповідь із
мемуарними замальовками, мистецькими етюдами-сновидіннями міфо-поетичного
спрямування, відгуками, культурологічними й психологічними дослідженнями, християнськими розмислами,
листами рідних і близьких людей.
Один із них – від художника Євгена Путрі – і
став своєрідною післямовою:
«Якось, коли Сашеньці було п’ять років, я запитав:
– А що ти малюєш, доню?
– Красу.
Отак! І не менше! У її художньому спадку всюди вбачаються пошуки краси і її
щасливі знахідки.
Я впевнений, що саме Сашенька підказала звернутись у свій час саме до Вас,
Лідо, з проханням написати про неї. А її прихід до Вас у численних сновидіннях тільки стверджує
мою впевненість: коли дитина відшукує саме красу, то і Вас вона віднайшла по цій щасливій прикметі.
І ось дожили до другого видання, доповненого і духовно розширеного, – сходинки
у часі від коротенького нарису до повновісної повісті. Двадцять років
осмислення, роздумів і, зрештою, – окрилення.
Своєю поетичною душею Ви сягнули аж у безмежжя позаземних
світів, супроводжуючи зі здивованою зацікавленістю ще незбагнений феномен Сашеньки.
Десь звідти приходять до нас на Землю душі дітей світла, на котрих
покладена місія змінити нас і наше занедбане життя.
Тільки Краса врятує світ. Краса душі, краса стосунків, краса Любові.
Спаси, Боже, людей Твоїх.
Спасибі Вам, Лідочко».
Олексій НЕЖИВИЙ
Немає коментарів:
Дописати коментар