
Володимир ПЛЮВАКО
КОНСТРУКТОР
Мрію, фантазую,
І роблю малюнки.
Створюю машинку
З власних розрахунків.
Мрію, щоб машинка
Всюдиходом стала
І двигун потужний
Та ще й вічний мала.
Щоб раділи діти,
Щоб була простою –
Заправлялась вітром,
Сонцем і водою.
Щоб переміщалась
Вона швидше думки,
Щоб усім возила
Діткам подарунки!
СПРАВЕДЛИВА ПОРУШНИЦЯ
Ніна у садочку
З мамою гуляла,
Бігала, ховалась,
Листячко збирала.
Раптом перед нею
Виникла калюжа.
Ніна до калюжі
Зовсім не байдужа.
З досвідом вивчає
Водопанораму,
Просить відвернутись
На секунду маму.
Мама відвернулась
Лиш на мить, а Ніна
Зразу в ту калюжу –
Бродить по коліна.
Побродила трішки –
Маму засмутила,
Бо не тільки ніжки –
Щічки забруднила.
– Не сварись, матусю,
В мене є прохання:
Виберу собі я
Чесне покарання.
Тільки ми додому
Прийдемо з садочку,
Стану і постою
Довго я в куточку.
СОНЕЧКО В СЛЬОЗАХ
Сонце в небі бавилось,
Весело котилося,
Об хмаринку вдарилось –
Дуже засмутилося,
Охкало і ахкало,
Аж сліпило блисками,
А тоді заплакало
Золотими бризками.
НЕНАВМИСНО
Ненавмисно трішки-трішки
В дім пісок ношу на ніжках,
У панчохах і шкарпетках,
У сандаликах, балетках,
Разом з одягом ляльок,
На поверхні іграшок…
З двору в хату все ходжу
І пісок ношу й ношу,
Ним трушу, трушу й трушу…
От зібрати б весь пісок –
Дім би вийшов для ляльок.
БОРЩИК
Поварю в каструлі трішки
Крильця курячі та ніжки.
Потім вкину бараболю,
Уже зварену квасолю,
Помідорчик, бурячок,
Цибулинку, часничок,
Трішки сала, пів морквинки,
Пів болгарської перчинки,
Капустинку посічу,
Підсолю і поперчу…
Свіжий хліб візьму у мами –
Борщик їстиму з ляльками.
ЯК ТРОЯНДИ Я САДИЛА
Знає мама, знає тато:
В дідуся троянд багато.
Я у нього гостювала –
Всі троянди позривала,
Помочила у водиці,
Одягнула рукавиці,
Узяла сапу гостреньку
І сапаю потихеньку.
Ямок я пухких набила
І троянди посадила.
Полила їх, пригорнула,
Прополоти не забула.
Вони різнокольорові:
Жовті, кремові, червоні,
І рожеві, і бордові…
Ну, такі, такі чудові!..
Вранці ще не встигла вмитись –
Мчу на клумбу подивитись.
Та якби ви тільки знали:
Всі троянди там зів`яли…
І мені сказала мама
Що їх садять з корінцями…
Квіти вчилася саджати
З дідусем я біля хати.
П`ять троянд дідусь купив
І зі мною посадив.
Хай буяють в розмаїтті –
Це мені на п`ятиліття!
ДВІ СЕСТРИЧКИ
Містом дві ішли сестрички –
Дві сестрички-білолички,
Дітлахи, звичайні зовні,
Чемні, виховані, скромні…
Ось побачили стареньку.
Враз до неї підійшли
І її до магазину
Неквапливо провели.
Як скупилася, сестрички
Тут-як-тут за нею вслід –
Провели бабусю діти
Через довгий перехід.
Помогли в маршрутку сісти
Занесли її сумки,
І, стомившись трішки, поруч
Примостились діточки.
Можна вже і відпочити –
Їм же їхать до кінця…
Аж зайшли дідусь і внучка –
Їм дали свої місця.
Ще й побавились з дитятком,
Вгамували вереду.
Потім стали у куточку –
Про щось бесіду ведуть...
А вже вдома розказали,
Що робили, де були…
– За сьогодні, – каже мама, –
Ви помітно підросли!
НОВОРІЧНІ БАЖАННЯ
До Святого Миколая
У листі писала Тая:
«Подаруй мені комп`ютер,
Брату Вікторові – скутер,
Золоту каблучку – мамці,
Чобітки зимові – бабці,
Дідусеві – кожушок,
Татку – авіаквиток
На поїздку в Гімалаї,
Що знаходяться в Китаї…»
Мама дуже здивувалась
І відразу запитала:
– Чому ж, донечко, у свято
Так далеко буде тато?
– А тому, – говорить Тая, –
Що в Китаї, в Гімалаях
Милі пандочки живуть,
Їх бамбуковими звуть…
– Привези із Гімалаїв, татко,
Те грайливе панденятко.
Джерело:
Полтавська криниця: літературно-художній журнал. – Полтава. – №2 (4) 2019
Немає коментарів:
Дописати коментар