Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

31.1.21

Дата: 31.1.21 ● Час: 09:23 ● Мітки: , ,    Коментарів немає


Презентація чергових чисел літературно-мистецького журналу «Полтавська криниця», відбулася у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського. Літературно-художнє видання відродили письменники обласної організації Національної спілки письменників України. Але між ідеєю та втіленням задуму спливло чимало води

Редакційний портфель хронологічно й географічно дуже різноманітний. Це й літературне сьогодення, і твори, які були написані давно, але не видавалися... Для нас важливий саме полтавський літературний контекст. Власне, наша Криниця – не початок, а продовження справи полтавських часописів, які виходили на початку 90-х, - зазначає Наталія Кірячок і додає: – Це була тривала, кропітка робота над рубриками та дизайном журналу. Ми хотіли, щоб видання було художньо-літературним, об’єднавши і творчу молодь, і знаних письменників області».


Ведуча заходу, провідний бібліотекар Галина Вовченко представила авторів, а також цікаво й насичено провела презентацію. У залі бібліотеки лунала музика, поезія, виступали поети й прозаїки, мали слово поважні науковці, а на екрані демонструвалися сторінки видання.

Окрім поетичних та прозових сторінок журнал має цікаві та вкрай потрібні рубрики: Книжковий хронограф, Гостьова світлиця, Малим читачам, Наголос, Літмайдан. А це – огляди та рецензії (напрямок літературознавства нині майже вимираючий), ґрунтовні, неупереджені інтерв’ю, критика, статті про письменників і для письменників, за якими – безмір відер колодязної води, яку витягала й витягує редакційна колегія. Ось уже третій рік поспіль Криниця виходить за підтримки департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОДА. Цього року виданню також сприяв Український культурний фонд.


“Я тримаю в руках чергові номери літературно-художнього видання «Полтавська криниця». Відпиваю бережно – ковток за ковтком. Смакую повільно. За всіма оцими карантинами-коронами-дистанціями скучила за теплим спілкуванням, за гарними людьми. Проте, від Слова дистанціюватися не потрібно. Воно, чим ближче до серця, тим більш глибоко проникає в душу, живить серце, радує теплом.

У кожному номері - цікаві автори, безмір сторінок великих та малих історій. Краплина до краплини постають письменники та журналісти, науковці й редактори, викладачі та священники, більшість із яких – члени Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України” — говорить одна із авторів видання письменниця Ганна Кревська.

“Зачерпую кружку смачної, криничної води. Ось неймовірно теплі баба Мотя й баба Ганя Світлана Фільчак . Перша понаклеювала біля плити, яка дивилася у вікна її світу, Камчатку та Чукотку, бо завжди мріяла стати метеорологом і поїхати на крайсвіття. Друга ходила до церкви у Мальці почути на старість голос своєї першої любові: « Завмирає Ганине серце. Чекає вона у церковному багатоголоссі на один-єдиний голос із тисяч інших, скільки б років не минуло… Голос заради якого вона б подолала не лише Миргород, а як треба, країни й моря…». Далі - чудові оповідання Любові Пономаренко. У кружці води: «Стежка до порогу була, як волосина, ніби душа його простувала на милицях і не м’яла трави». Наступний ковток – оповідання «З хреста знята» Афанасій Шкурупій . Де люди падали, мов мухи у приморозок, де героїня бліда, мов у крейду вимазана, а сонце… «Сонце ховалося за лісом, останніми променями гладило верхів’я дерев і вони відсвічували золотавими пасмами, що тяглися до неба, зливалися з його голубизною і разом творили грайливе марево, яке легкою смугою тремтіло над усим небокраєм».


І ось я пірнаю у місячну ніч полтавської поезії. «…А ти визираєш місяця: серпик? повня? А ти нервуєш: та де ж оті треті півні, що витягнуть сонце за линву отого променя?» - питається у читачів Наталка Фурса і наливає у небо молока. Чому в небо? А тому, що в кружках уже розлита кринична вода! «Хто запалить свічку пелехату, Проти ночі піде хто один? Світло вкрадеш із чужої хати – Голіруч не втримаєш жарин…» - долучається до розмови Вікторія Кіченко . По тім з іншого боку Карпат озивається Олена Гаран : «До світанку затерпла мурована піч, Розбігаються стежки в світи усебіч. Де ти, доле-недоле? Чи добра, чи зла…Трісне шибка, на скалки розіб’ється скло. Розкажіть свою правду про те, як було… Доки в домі прокинуться всі дзеркала.» - продовжила ділитися з присутніми своїми думками від прочитання “Полтавської Криниці” Ганна Кревська.

У чергових числах видання на читачів чекають неймовірні есеї Лідії Віценї: «До війни звідси – триста кілометрів. Хлопці на броньовиках будуть на сході вже на світанку. Господи, рукою владики захисти їх…» або: «Картопляне бадилля ще диміло на городі нашої Лесі, звіддаля гірчило, вечір догорав поміж сосен, яскраво, мов багаття, сяяли червоні хмари…» Знаходжу у віддзеркаленні криничної води своїх земляків та землячок. Олександр Міщенко і його щемлива «Баночка меду», де зметені з прилавку крихти і мед, який розлито тільки в літрові і трилітрові банки, тож для матері – шкода.


Далі - чудова рецензія літературознавця, наукового співробітника Інституту літератури Алли Диби на історичний роман «Реквієм для Рози»: « Раїса Плотникова в романі майстерно говорить на різні голоси. Створені нею герої - це часто антиподи одне одного. /…/ Тут безліч символічних епізодів-кадрів, які кількома важливими штрихами змальовують епоху знавіснілого зародження більшовицького режиму.»

У «Гостьовій світлиці» щедро напуває нас джерельним спокоєм і спогадами Инна Дидік Її інтерв’ю з письменником Юрієм Роговим захоплює самими назвами: «Дещо про волів», «Про долю, віру та дуба-неленя» (нелень – бо восени листя не скидає), «Як Юрій Роговий став палеонтологом» та «Про вишитого Шевченка». Гарно написано: ковтаєш і не маєш сили відірватися - хочеться допити цю кружку до кінця!

Тож влучно зазначає у своєму вступному слові редактор видання Афанасій Шкурупій «Високе письмо тому й цінується, що кожне слово несе в собі максимальну глибину змісту, а не написане заради того, щоб лише писати /…/ Проза, яка надрукована в «Полтавській криниці», засвідчує, що маємо справу з літературою високо гатунку, добротно виписаною, яка вигідно відрізняється майстерністю тексту».

Приємно, що кожне нове число журналу відкриває нам нові імена, по краплі додає живої води із невсипимого джерела творчості: чистого, світлого, незамуленого…

Уже незабаром «Криницю» мають отримати всі бібліотеки області, а ще вона розійдеться далеко за її межами. Адже Полтавщина має славні літературні витоки, тож нашою криничною водою посмакують і в інших регіонах країни.


За підтримки Українського культурного фонду


Читати більше

30.1.21

Дата: 30.1.21 ● Час: 21:50 ● Мітки: ,    Коментарів немає


Ось уже не один рік у Полтаві письменники, художники, виконавці авторської пісні зустрічаються аби поспілкуватися, почитати та виконати свої нові твори та пісні, обмінятися творчими новинами. Цей проект має кілька цілей: дати змогу письменникам, музикантам проявити себе, познайомитися між собою, знайти колег для реалізації творчих ідей.


Будь-який із відвідувачів заходу може взяти десять хвилин часу аби читати свої вірші, презентувати свої проекти, робити творчі оголошення.

Але і на цьому «Творчий ковчег» не закінчується, бо потім настає пора чаювання – всі учасники частують чаєм і смаколиками, спілкуються міняються контактними даними. Часто під час чаювання продовжується читання віршів та співання пісень.


Традиційно вхід на заходи «Творчого ковчегу» безкоштовний та вільний для всіх, незалежно від того, чи причетна людина до літератури чи музики, чи просто бажає зануритися у творчий потік.

Зустрічі клубу відбуваються щомісяця, зазвичай в одній із затишних полтавських кавярень.

“Такі зустрічі стимулюють до творчості, дають уявлення про те, як пишуть та творять інші колеги по перу. Важливо, що дружньому колі ти можеш почути відгук на свій текст, подивитися на нього по-новому, прислухатися до критики. Без сумніву, що мистецьке середовище часто необхідне для творчих людей. Хотілося аби наш клуб розвивався і з часом ми могли презентувати нашу творчість полтавцям у різних формах: вуличних читатаннях, виставах. - говорить одна із ініціаторок створення клубу голова Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України Наталія Кірячок.


“Головне - дихання одним повітрям, знайомства з новими і несподіваними людьми, взаємне спілкування, що дає ідеї для власних спроб щось написати. Кожний має свій міні-майданчик, аби щось сказати вголос”, - так про спільний мистецький простір клубу “Творчого Ковчегу” говорить поет Олег Шапошніков.

“Для творчих людей дуже важливим є спілкування з друзями – однодумцями – таку можливість дає літературно-мистецький клуб. Чудово, що є з ким обговорити творчі новинки, порадитися, наприклад, щодо формату книжки, яку збираєшся видавати, тощо. Навколотворче спілкування дарує потужний заряд позитиву – адже розмовляємо про те, що цікаве для всіх. Мета діяльності “Творчого ковчегу Полтава” – популяризація творчості талановитих полтавців, сучасної української літератури, розвиток і збагачення української мови, залучення до творчого спілкування талановитої молоді, відкриття нових імен.

 Координаторка спільноти “Творчого Кочегу Полтава” письменниця Наталія Жовнір.

Група у соціальних мережах:
https://www.facebook.com/groups/602338220367894

За підтримки Українського культурного фонду



Читати більше