Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

25.12.20

Дата: 25.12.20 ● Час: 14:42 ● Мітки: , , ,    Коментарів немає

Віслава ШИМБОРСЬКА 
Переклад Олени Гаран

Дві мавпи Брейгеля 

Такий мій великий сон
            на атестат зрілості: 
сидять у вікні дві мавпи,
            прикуті ланцюгом, 
за вікном пурхає небо 
            і купається море. 

Здаю історію людства. 
Заїкаюся і бреду. 
Одна мавпа, втупившись в мене,
            іронічно слухає,
друга нібито дрімає – 
а коли після запитання
            настає мовчанка, 
підказує мені 
тихим брязканням ланцюга. 


Яблунька 

В раю травневому
            під чудовою яблунькою, 
що квітами, ніби сміхом, осипає, 

під несвідомою доброго і злого, 
під зворушеними цими гілками,

під нічиєю,
            хто скаже про неї – моя,
під обтяженою
            тільки передчуттям плоду,
під нецікавою до того –
            який рік і яка країна,
що за планета і про що йдеться, 

під такою мені нерідною
            і такою для мене іншою,
що ні втішає мене, ні вражає, 

під байдужою до того,
            що станеться,
під тремтячою від терпіння
            кожним листком, 

під незрозумілою,
            ніби мені наснилася, 
або снилося б все, окрім неї, 
надто зрозуміле і зарозуміле – 

зостатися ще,
            не вертатися додому. 
Додому вертатися
            хочуть тільки в'язні. 


Музей

Є тарелі, але нема апетиту. 
Є обручки, але нема взаємності 
вже принаймні триста літ. 

Є віяло  де рум'янець? 
Ось мечі – де гнів? 
І лютня не забринить сірої години. 

За браком вічності нагромаджено 
десять тисяч старих речей. 
Замшілий наглядач солодко дрімає, 
звісивши вуса на вітрину. 
Метали, глина, пташине перо 
тихенько тріумфують у часі. 
Хихикає тільки шпилька
            жартівниці з Єгипту. 

Корона перечекала голову. 
Загубила рукавичка долоню. 
Переміг правий черевик ногу. 

Щодо мене, я жива, повірте. 
Змагаюся із сукнею і далі. 
І яка ж вона вперта! 
І як би хотіла мене пережити. 


Натюрморт з повітряною кулькою 

Замість повернення спогадів 
у час вмирання 
замовляю собі повернення 
загублених речей. 

Вікнами, дверями парасольки, 
валізи, рукавички, пальто, 
щоб я могла сказати: 
нащо мені все це. 

Шпильки, гребінь цей і той, 
троянда з паперу, шнурок, ніж, 
щоб я могла сказати: 
нічого мені не жаль. 

Де б ти не був, ключе, 
спробуй прибути вчасно, 
щоб я могла сказати: 
іржа, мій любий, іржа. 

Спаде хмара свідоцтв, 
перепусток і анкет, 
щоб я могла сказати: 
сонечко вже сідає. 

Годинник, виплинь з ріки, 
дозволь, візьму тебе в руки, 
щоб я могла сказати: 
тільки вдаєш годину. 

Знайдеться також кулька, 
вирвана вітром, 
щоб я могла сказати: 
тут немає дітей. 

Пурхни у відкрите вікно, 
пурхни у широкий світ, 
хай хтось вигукне: О! 
заплакати щоб я змогла. 


Радість писання 

Куди біжить та написана сарна крізь написаний ліс? 
Може, з написаної води пити, 
яка її писочок відобразить, мов копірка? 
Чому голову підносить? Чи щось чує? 
На позичені в дійсності чотири ніжки оперлася, 
з-під моїх пальців вухами пряде. 
Тиша – цей образ теж шелестить на папері 
і розгортає викликані словом «ліс» гілки. 
Над білим аркушем причаїлися перед стрибком 
літери, які можуть скластися погано 
в речення, що оточать; 
і від них не буде рятунку. 

У краплі чорнила заховано чимало 
мисливців з примруженим оком, 
готових збігти по крутому перу вниз, 
оточити сарн, приготуватися до пострілу. 

Забувають, що тут немає життя. 
Інші, чорні по білому, панують закони. 
Мруження ока може тривати так довго, скільки захочу, 
дозволивши розділитися на маленькі вічності, 
повні стриманих в леті куль. 
Назавжди, якщо кажу  нічого не станеться. 
Без моєї волі навіть листок не впаде, 
і стебло не зігнеться під крапкою копитця. 

Отже є такий світ, 
де панує окрема доля? 
І час, який в'яже ланцюгами знаків? 
Існування за моїм наказом безкінечне? 

Радість писання. 
Можливість утривалення. 
Помста руки смертної.

Джерело:
Полтавська криниця: літературно-художній журнал. – Полтава. – №1-2 2018

Віслава Шимборська (пол. Maria Wisława Anna Szymborska; 1923-2012) – польський поет, есеїст, літературний критик і перекладач; співзасновниця Товариства польських письменників (1989), член Польської академії знань (1995), лауреат Нобелівської премії з літератури (1996), відзначена Орденом Білого Орла (2011). З 1988 року була членом ПЕН-клубу, з 2001 – почесним членом Американської академії мистецтв та літератури. Належить до найбільш перекладаних польських авторів. Її книги перекладено 42 мовами світу.

0 коментарі:

Дописати коментар