Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

31.12.17

Дата: 31.12.17 ● Час: 21:09 ● Мітки: , ,    Коментарів немає
Щороку в новорічну ніч та у надвечір’я Різдва Христового ми всі загадуємо найсокровенніші бажання. Тож нехай позитивна енергетика втілиться у життя і здійсняться всі добрі наміри та мрії!
Зичимо міцного здоров’я й щирої радості, миру й затишку в родинах! Нехай у кожній оселі завжди панують злагода, любов і добробут, а дні повняться добрими справами в ім’я процвітання незалежної України!
З Новим роком і Різдвом Христовим!

З повагою  Правління Полтавської обласної організації
Національної спілки письменників України
Читати більше

6.12.17

Дата: 6.12.17 ● Час: 14:34 ● Мітки: ,    Коментарів немає
Конкурсна комісія з присудження Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка, встановленої Черкаською обласною радою та облдержадміністрацією за підтримки Національної спілки письменників України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка та Ліги українських меценатів з метою вшанування пам’яті поета-гуманіста Василя Симоненка, популяризації його імені й творчості, для заохочення професійних і непрофесійних літераторів до творчих пошуків у галузі літератури, до написання високохудожніх літературних творів громадянського звучання, спрямованих на побудову незалежної демократичної України, підбила підсумки конкурсу на здобуття премії у 2017 році. Про це повідомив голова конкурсної комісії В. Поліщук.

Отож, цьогорічними лауреатами премії ім. Василя Симоненка стали:
– у номінації «За кращу першу поетичну збірку» – Олексій БИК (м. Полтава) за збірку поезій «Вірші на руці»;
– у номінації «За кращий художній твір» – Світлана КОРОНЕНКО (м. Київ) за збірку поезій «Вірші з осені».

До слова, Олексія Бика відзначено Симоненківською премією за поданням Полтавської обласної організації НСПУ. Попри те, що Олексій Бик знаний поет і автор пісень, ця книга – його офіційний дебют, і разом з тим вона продовжила серію поетичних книг, які вийшли у видавництві Сергія Пантюка, і які написані авторами, що бачили війну на власні очі. Низка презентацій збірки Олексія і його зустрічей із шанувальниками літератури на Полтавщині спричинила великий ажіотаж – люди хочуть читати вірші про війну, а фактично, переживання бійця на фронті. Зважаючи на суспільний резонанс і потужний відгук від читачів, ПОО НСПУ вирішила клопотати про висунення автора на премію великого сина Полтавщини і України в цілому, поета і журналіста  Василя Симоненка, що своїм життям утверджував боротьбу за свободу, спротив поневоленню і найвищу цінність – любов.
Вірші Олекси Бика – це туга тятива, натягнута між любов’ю та смертю, за пів вдиху від поцілунка, за пів видиху від кулі. На цю поезію написано мало критики, але вона звучить в окопах, у бліндажах, бо власне там народжена і там найперше її місце. Автор – боєць «Правого сектора», пішов на фронт добровольцем, і окрім оберігати батьківщину, виливав свої переживання у вірші. А оскільки часто поруч не було паперу, занотовував те на руці, не знаючи тоді ще про свою майбутню збірку.
До речі, пісня «Добровольці божої чоти» авторства Олекси Бика стала саундтреком для однойменного фільму Леоніда Кантера. Власне, почувши цю пісню, режисер переосмислив концепцію своєї стрічки і скоригував її, настільки сильне враження справив на нього текст.
Серед читацького кола поезія Олекси добре знана: десятки презентацій збірки «Вірші на руці» по всій Україні збирали повні читальні зали та кнайпи. Він – учасник проекту «Пісні, народжені в АТО» та десятків патріотичних фестивалів.
Щиро вітаємо лауреатів і зичимо доброго здоров’я та нових звершень.
Прес-служба ПОО НСПУ

Читати більше

2.12.17




До 40-річчя від дня народження видатної полтавки, однієї з найзагадковіших дітей світу, надзвичайної художниці Саші Путрі
(2 грудня 1977 – 24 січня 1989)



Віценя Л. М. Прости за все… Одинадцять сходинок у вічність: художньо-документальна повість. – Полтава : Дивосвіт, 2016. – Вид. 2-е, перероблене і доповнене. – 240 с. 
Не забувається перше прочитання цієї книжки. Вражав величезний потенціал любові, що здатний жити довго, навіть продовжитися у Вічності, що дарована Богом. Тоді, пам’ятається, вже пізно вечором, зателефонував авторові, однак ще довго не міг заснути, вражений великою Любов’ю до Краси маленької дівчинки Саші Путрі, яка жила в земному вимірі 11 років, 1 місяць і 21 день…
Тепер із упевненістю можу сказати, книжку письменниці із Полтави Лідії Віцені «Прости за все… Одинадцять сходинок у вічність» мають читати насамперед наші діти – малі й дорослі, для того, щоб замислитися над духовними цінностями, їх значенням у житті людини, особливо милосердям, співпереживанням, благородством людської душі, яке не можливо виміряти нічим. Навіть час і простір підвладні душевному багатству.  
Духовність домінувала в житті Саші Путрі з самого народження, адже її тато Євген Васильович –  відомий художник, мама Вікторія Леонідівна – викладач музичного училища, старша сестричка Валерія теж обрала фах музиканта.  
Коли Сашеньці виповнився рік і 2 грудня 1978 року зібралися гості, тоді за народним звичаєм дитину посадили на кожушок, а довкола розклали різні речі. Сашенька відразу схопила олівці…
Життя юної художниці обірвалося дуже рано, але душа і мрії залишилися в 2276 малюнках,  у віршах, листах, записках.
Уперше батьки Сашеньки розвісили її картини на поминках, зібравши  разом так багато створеного нею. З того часу відбулися сотні виставок художніх робіт Саші Путрі в різних країнах світу – Азербайджані, Латвії,  Польщі, Росії, Німеччині, Австрії, США, Канаді, Голландії, Японії, Індії.
У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка діє Зал імені Саші Путрі, як естетичний, творчий і педагогічний центр. Написано про маленьку художницю дуже багато: і в Книзі відгуків, і в численних публікаціях.
«Вдячна Богу за те, що він дарує такі зустрічі, коли душа очищається теплом, добротою і красою».
«Ця виставка відкрила наші серця».
«Сашенько, дорога! Глянувши в очі, які дивляться з твоїх малюнків, неможливо залишатися таким, як був досі. Навіть якщо не зробив у житті нічого поганого, то все одно знаєш, що треба бути іншим – кращим, чистішим».
«Дівчинку захоплювали роздуми про безмежжя Космосу, про життя Всесвіту і про Бога.
…І зовсім несподіване і пронизливе враження викликають образи Діви Марії та Христа, намальовані рукою і серцем юного створіння. Її Ісус Христос, який плаче, мабуть, дуже засмучується, бо бачить людську недосконалість, та все одно благословляє людей своїм хрестом – однаково і тих, хто вірує, і хто не вірує в Нього».
Про неї та її творчість знято документальні фільми, а Полтавська обласна організація Національної спілки художників України видала альбом «Саша Путря. Євген Путря» у серії «Художники Полтавщини».
Серед усього розмаїття оприлюднення творчості Саші Путрі виділяється книжка Лідії Віцені «Прости за все…» – багатогранний літературний твір, що поєднує художню оповідь із мемуарними замальовками, мистецькими етюдами-сновидіннями міфо-поетичного спрямування, відгуками, культурологічними й психологічними  дослідженнями, християнськими розмислами, листами рідних і близьких людей.
 Один із них – від художника Євгена Путрі – і став своєрідною післямовою:
«Якось, коли Сашеньці було п’ять років, я запитав:
      А що ти малюєш, доню?
      Красу.
Отак! І не менше! У її художньому спадку всюди вбачаються пошуки краси і її щасливі знахідки.
Я впевнений, що саме Сашенька підказала звернутись у свій час саме до Вас, Лідо, з проханням написати про неї. А її прихід до  Вас у численних сновидіннях тільки стверджує мою впевненість: коли дитина відшукує саме красу, то і  Вас вона віднайшла по цій щасливій прикметі.
І ось дожили до другого видання, доповненого і духовно розширеного, – сходинки у часі від коротенького нарису до повновісної повісті. Двадцять років осмислення, роздумів і, зрештою, – окрилення.
Своєю поетичною   душею Ви сягнули аж у безмежжя позаземних світів, супроводжуючи зі здивованою зацікавленістю ще незбагнений феномен Сашеньки.
Десь звідти приходять до нас на Землю душі дітей світла, на котрих покладена місія змінити нас і наше занедбане життя.
Тільки Краса врятує світ. Краса душі, краса стосунків, краса Любові.
Спаси, Боже, людей Твоїх.
Спасибі Вам, Лідочко».
Олексій НЕЖИВИЙ
Читати більше