Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

10.9.17

Яка жінка полонила серце Тараса Шевченка, де на Полтавщині можна побачити піраміду, що таке «Свіччине весілля»? Відповіді на ці та інші запитання знайшли учасники однієї непересічної екскурсії…
2 вересня на мапі нашого краю відкрився ще один літературно-краєзнавчий  маршрут «Земляки». На цей раз – у Березову Рудку. «Тарасові Шляхи» – таку назву він має. Це вже четвертий маршрут, який реалізує Полтавська обласна організація НСПУ. Проект відбувається за підтримки департаменту інформаційної політики Полтавської ОДА та Обласної Ради.
На фестивалі свої поетичні та прозові твори читали члени Полтавської обласної організації НСПУ Наталія Трикаш, Інна Снарська, Тетяна Луньова.


Березову Рудку називають столицею Шевченкового серця. Тут жила Ганна Закревська – велике кохання поета. Молоді люди познайомилися на балу у поміщиці Вільховської – їм випало танцювати разом перший танець. Тарас Шевченко, якому на той час було усього 29 років, з першого погляду закохався у молоду привабливу жінку. П’ять разів поет і художник навідував Березову Рудку – тут йому гарно малювалося, легко дихалося. Коли Платон Закревський дізнався про таємну пристрасть Шевченка до власної дружини, він заборонив поету з’являтися у своєму маєтку. Однак любляче серце долає будь-які перепони. Подумки повертаючись у Березову Рудку, Тарас Шевченко присвятив своїй коханій три ліричних вірші: «Г.З.», «Ой, маю, маю я оченята», «Якби зустрілися ми знову», які вважаються кращими зразками інтимної лірики поета.
У Березовій Рудці проживало п’ять поколінь Закревських. Чоловіки родини несли державну службу у Петербурзі, а на відпочинок поверталися у мальовниче село на Полтавщині.
Валентина Гончар, директор Березоворудського народного історико-краєзнавчого музею:
Представники усіх поколінь створювали оцей чудовий палацове-парковий комплекс, який на початку 20 століття був справжньою перлиною архітектури і садово-паркового мистецтва. Перший будинок, який був створений у класичному стилі, згорів. Це затримало на певний час оформлення парадного двору. Будівельники розібрали згарище до підвалів і на цьому місті звели палац у барочному стилі. Але це сталося майже через 40 років. У 1938 році збудований цей палац.
Погруддя Т. Шевченка біля маєтку Закревських

Після жовтневої революції більшовики садибу, на щастя, не зруйнували. Спочатку на її території зробили зерносховище, потім відкрили школу, а згодом у цих стінах почав працювати сільськогосподарський технікум. Нині палац Закревських, як і уся садиба, потребують реставрації та капітального ремонту.
Валентина Гончар:
Ми відносимося до міністерства освіти, бо технікум працює тут. Колись це було володіння міністерства агропромислового комплексу. Але поки що ніхто нам нічого не допоміг. Ми сподівалися, що хоча б до 200-ліття Тараса Шевченка нам щось виділять, та почалася війна… Все, що можна робити своїми силами, ми робимо.
Наступне місцеве диво таке – одна з трьох європейських пірамід знаходиться саме у Березовій Рудці. Історія будівництва піраміди пов’язана з іменем Гната Закревського, який задумав ії як каплицю над родинним склепом. На жаль нині, ця унікальна споруда перебуває у жалюгідному стані. Піраміду нищить час та збайдужілі люди, і лише місцева кицька почуває себе тут, як вдома.
Піраміда Закревського
Інна Загребельна, головний бібліотекар відділу мистецтв Полтавської обласної бібліотеки:
На жаль, у радянські часи усі об’єкти руйнувалися. Тіла зі склепу витягли. У тому числі і самого Закревського. Думали, що він заспиртований. А він був у медовому розчині. Це був мед. Звісно ж, у радянські часи піраміда використовувалася не за прями призначенням і навіть не як культурний об’єкт. Молоко там селяни зберігали… Але це було краще, ніж зараз.
Заснована в 1717 році гетьманом України Іваном Скоропадським, Березова Рудка вважається одним з найбільших сіл на Полтавщині. У 20-х роках вона навіть була центром однойменного району.
Пишається село і своїми талановитими земляками. Тут народився заслужений діяч мистецтв України, поет-пісняр Дмитро Луценко, автор знаменитих пісень «Мамина вишня» та «Києве мій».
Щороку, коли осінь фарбує листя багряними та жовтими кольорами, у Березовій Рудці відбувається пісенний фестиваль «Осіннє золото», де кращим майстрам мистецтв вручається літературно-мистецька премія імені Дмитра Луценка. Серед перших лауреатів премії – народна артистка України Раїса Кириченко та композитор Анатолій Пашкевич.
Інна Снарська читає вірші

Наталія Кірячок (Трикаш), голова обласної організації НСПУ, керівник проекту «Літературно-краєзнавчі маршрути «Земляки»:
Сьогодні ми вперше відкриваємо маршрут. Це наша перша мандрівка у Березову Рудку. У рамках проекту ми плануємо круглі столи з владою, розмовні кафе. Думаю, що вони будуть проходити, як у палаці Закревських, так і в музеї. Наша мета – зробити маршрут більш пізнаваним, популярним, забезпечити його інформаційною підтримкою, буклетами, листівками. Цього зараз бракує.
Тетяна Луньова під час виступу
З піснею та музикою пов’язаний новітній мультимистецький фестиваль «Свіччине весілля». Заснований Тарасом та Оленою Завітайлами, цей фестиваль усього за рік з місцевого свята перетворився в яскраве міжнародне дійство.
Олена Завітайло, організатор фестивалю «Свіччине весілля»:
Оскільки ми творчі люди, я почала малювати у цьому селі. Мій чоловік – письменник і музикант. Ми хотіли зробити загальне свято. Не тільки для художників, не тільки для музикантів, не тільки для майстрів, а щоб воно об’єднало людей. 
Організатори фестивалю – Олена і Тарас Завітайло

Ще у дохристиянські часи наші предки збиралися на ярмаркових площах та вшановували осінь, вогонь. З приходом довгої ночі, вони запалювали каганець і творили. Так народилося свято «Свіччине весілля», яке раніше було надзвичайно популярним на Полтавщині.
Олена Завітайло:
Це свято майстрів, митців, свято вогню. Але ми поклоняємося зараз не тому вогню, що горить на ватрі, а тому, що горить у середині людини. Тому що творчість – це вогонь, який ти несеш.
 «Свіччине весілля» покликане надихати людей мислити і жити по-новому, творче, а ще – вірити в себе, свої власні сили, діяти, розвиватися, дарувати радість людям. Бо що віддав – те твоє.
                                                                                             Інна Дідик
Читати більше

8.9.17



Уперше!
В одному виданні та без цензури роман Григорія Тютюнника «Вир» і кіносценарій за цим романом молодшого брата автора – Григора Тютюнника!
Підготовка тексту і передмова професора Олексія Неживого.


Читати більше