28.2.16
У рамках
святкування 145 річниці з Дня народження геніальної Лесі Українки 27 лютого на
базі ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» відбувся 2-й
(відбірковий) етап І Всеукраїнського (ХІІ Всекримського) конкурсу учнівської та
студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвяченого Лесі Українці.
Більше, ніж
півтисячі конкурсантів, їхні вчителі, викладачі, батьки стали учасниками цього
великого дійства.
Творче
змагання учнівської та студентської молоді відбулося за визначеними номінаціями:
«декламація», «інсценізація», «твір», «науково-пошукова робота», «малюнок», «аудіовізуальний
твір», «вокал».
Участь у
роботі журі Конкурсу від Полтавської обласної організації НСПУ взяли Олексій
Неживий та Олександр Пушко.
Захід
згуртував навколо імені Лесі Українки талановиту студентську та учнівську
молодь не лише Полтавщини, а й Київщини, Рівненщини, Донеччини, Луганщини, Криму,
Волині та інших областей України.
Учасники
отримали сертифікати, а переможці – дипломи, екскурсію до музею родини
Драгоманових у м. Гадяч та запрошення на 3-й (фінальний) етап Конкурсу-фестивалю,
що відбудеться 20 березня у столичному Українському домі.
Прес-служба
ПОО НСПУ
Читати більше
25.2.16
Сьогодні – 145
років від дня народження Лесі Українки.
У світі існує
обмежене коло людей, які є символами національної самоідентифікації, лише ім’я
котрих уособлює посутню частину шифру для персоніфікації цілого народу. Такою є
Леся.
Спадкоємиця
давнього роду, вільний і незламний геній якої виплеканий могутньою родиною
Косачів і визнаний світом.
Найвидатніша з
українок, жінка, котра утверджувала гуманістичні ідеали та навчила націю не
боятися «досвітньої мли», вірити в «досвітні огні»… і перемагати!
Пам’ятаймо й шануймо
дух великої Лесі!
Слава
Українці!
Слава Україні!
Олександр ПУШКО
Читати більше
24.2.16
22.2.16
Виконавчий
комітет Полтавської міської ради продовжує прийом робіт на конкурс на здобуття
щорічної міської літературної премії імені М.В. Гоголя серед учнівської та
студентської молоді міста. Пише сайт Полтавської міської ради.
На конкурс
подаються роботи у жанрах: есе, нарис, оповідання, вірші, поема, ода, п’єса.
Обсяг конкурсних робіт для прозового або драматичного твору – не більше 20
друкованих сторінок, поетичного – не більше 10 віршів.
Переможцям та
призерам конкурсу в кожній віковій категорії (молодша: 13-15 років, середня:
16-18 років, старша: 19-28 років) присуджується персональна премія, учасникам
конкурсу за рішенням журі – заохочувальна премія.
Детальніше за
тел.: (0532) 68-00-79, міський методичний кабінет управління освіти ВК ПМР,
вул. Калініна, 27-А.
Читати більше
21.2.16
Автор низки літературних
бестселерів помер у віці 84 років. Родина письменника повідомила, що це сталося у себе вдома в Мілані ввечері п’ятниці, 19 лютого. Пише The New York Times і BBC Україна.
Світова слава
прийшла до письменника після виходу його роману «Ім’я рози» (1980), який розійшовся тиражем більше 10 мільйонів примірників тридцятьма мовами. У перекладі українською також виходили романи «Маятник Фуко», «Празький цвинтар» та інші. Минулого року побачив
світ новий роман письменника українською «Номер нуль».
«Настане день, і ти постарієш, але ти будеш
відчувати, що прожив тисячі життів, ніби ти брав участь у битві при Ватерлоо,
був присутній при вбивстві Юлія Цезаря, побував в тому місці, де Бертольд Шварц,
змішуючи в ступці різні речовини в спробі отримати золото, випадково винайшов
порох і злетів на повітря (і так йому і треба!). А інші твої друзі, які не прагнуть
збагатити свою пам’ять, проживуть тільки одне власне життя, монотонне і
позбавлене великих емоцій», – із такими словами Еко звернувся до онука у своєму
приголомшливому листі, який був опублікований кілька років тому.
Сам Умберто
Еко називав себе філософом і говорив: «Я пишу романи лише на вихідних».
Народився
Умберто Еко 5 січня 1932 року в м. Алессандрія (Італія) в регіоні П’ємонт північно-західної Італії.
Читати більше
19.2.16
12 лютого
члени комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка, (після
таємного голосування) назвали кращих митців, які стали цьогорічними
лауреатами найвищої творчої відзнаки нашої країни.
Офіційно
список лауреатів оголосять після підписання указу Президента
України, а вручення премій планується провести до дня народження Кобзаря (точна
дата й місце проведення церемонії ще не визначені).
Цьогорічною
сенсаціє стало те, що у списку лауреатів немає жодного письменника і літературознавця!
У свою чергу члени
Шевченківського комітету написали звернення до Президента Петра Порошенка, в
якому заявили, що хочуть усім складом, на чолі з головою, академіком НАН
України Борисом Олійником, піти у відставку, як тільки закінчать каденцію.
Нині лауреатами 2016 року названі п’ять митців у таких номінаціях:
ПУБЛІЦИСТИКА І
ЖУРНАЛІСТИКА – Лук’яненко Левко Григорович – Твори у 13 томах «Шлях до
відродження» (2014 р., в-во «ТОВ Юрка Любченка», м. Київ).
МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО
– Поклітару Раду Віталійович (балетмейстер) – Балет-триптих «Перехрестя»
(2012), балети: «Лебедине озеро» (2013), «Жінки в ре мінорі» (2014), «Довгий
різдвяний обід» (2014).
КОНЦЕРТНО-ВИКОНАВСЬКЕ
МИСТЕЦТВО – Швачка Анжеліна Олексіївна (виконавиця) – Виконання провідних
партій в оперних виставах та популяризація української музичної спадщини.
ОБРАЗОТВОРЧЕ
МИСТЕЦТВО – Гуйда Михайло Євгенович – Цикл живописних творів «В єдиному
просторі».
КІНЕМАТОГРАФІЯ
– Сенцов Олег Геннадійович (режисер) – Фільми «Гамер» (2011) та «Носоріг»
(незакінчена робота).
Читати більше
15.2.16
Сьогодні святкує свій день народження наш колега, чудовий товариш і прекрасна людина – письменник і журналіст
Павло СТОРОЖЕНКО.
Шановний ювіляре!
Шановний ювіляре!
Зичимо міцного
здоров’я, успіхів, щастя, безмежної енергії та наснаги у Вашій відповідальній і
благородній праці.
Бажаємо довголіття
й благополуччя, поваги й шани від людей, любові від рідних та близьких, добра і
достатку. Нехай кожен прожитий день дарує безмежну радість, творче натхнення й
задоволення від творчості.
З повагою – Правління Полтавської
обласної організації
Національної спілки письменників
України
Читати більше
12.2.16
Дата: 12.2.16 ● Час: 23:07 ● Мітки: news Коментарів немає
12 лютого 2016 року в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара відбулася зустріч Тетяни Луньової з учнями початкових класів Полтавської загальноосвітньої школи №5.
Під час зустрічі маленькі читачі пройшли разом із зайченятком У стежками його пригод, пограли в гру «Лісовий оркестр», а також знайшли букви із Зайченяткового імені та склали їх в ім’я.
Прес-служба ПОО НСПУ
Читайте також «Зайченятко У» Тетяни Луньової, або книга про любов
Нагадаємо, раніше Полтава побачила «Зайченятка У»
Читати більше
10.2.16
В останній
день минулого року мешканці села Кибинці на Полтавщині отримали незвичні
вітальні листівки з віршами поета-футуриста Михайля Семенка.
Це була перша
акція в рамках проекту «Метро до Кибинець», який започаткували поетка Любов
Якимчук і культурна менеджерка Галина Танай.
Стенд, присвячений Михайлеві Семенку, в Кибинській бібліотеці. |
А вже в лютому
в Кибинцях відбулася наступна неординарна подія – лекція журналіста Юрія
Макарова про нешаблонного Тараса Шевченка.
З чим
пов’язана така увага культурної спільноти до маленького полтавського села і як
це позначиться на його майбутньому?
Нині назва
села Кибинці у Полтавській області мало нам про що говорить, утім, на початку
ХІХ століття це село називали «малоросійськими Афінами». Усе завдяки правнуку
племінника Івана Мазепи поміщику Дмитрові Трощинському.
Це саме той
Трощинський, що мав високі державні посади при трьох імператорах. Саме той, що
показував Катерині ІІ завойований внаслідок російсько-турецьких воєн Крим. І
саме він був одним з ініціаторів першого видання «Енеїди» Івана Котляревського.
Отже, цей
чоловік купує красивий маєток із італійськими скульптурами, що розташувався на
пагорбі біля мальовничого ставка, та організовує в Кибинцях оркестр та домашній
театр.
Сцена театру
базувалася прямо посеред ставу і на ній грали Микола Гоголь та його
красуня-акторка мати, а батько сімейства Василь Гоголь-Яновський займався
постановками п’єс разом із Василем Капністом.
Іншими
словами, у першій чверті ХІХ ст. Кибинці були важливим культурним центром, тож,
не дивно, що наприкінці ХІХ ст. саме тут з’явився на світ і виріс культовий
український поет-футурист Михайль Семенко.
Семенкова мати
була рустикальною письменницею на кшталт Марка Вовчка. Ця жінка вмудрялася
щороку вагітніти (ніби аж шістнадцять разів), народжувати і вчити французьку
мову під час варіння борщу, а у вільний від цього всього час – писати. А ще
дуже нервувала, коли її чоловік-писар дорікав, що її бабця була байстрючкою
Трощинського.
Якщо Микола
Гоголь в листуванні згадує про театр у Кибинцях, то Михайль Семенко у віршах
пише про метро до рідного села із усіх тих Нью-Йорків, Берлінів та інших
знаменитих міст.
«… І буде до метра паризького – дороги ніч
од Кибинець», – ідеться у його «Підземці».
Історія сплелася
в тугий вузол. І гріх, знаючи про все це, було не заснувати тут культурний
проект, пов’язаний передусім із Семенком, але також з іншими постатями цього
села.
Я
запропонувала цю ідею культурній менеджерці Галині Танай, і так ми почали «прокладати»
«Метро до Кибинець».
Перша акція
відбулася 31 грудня, у 123 день народження Михайля Семенка. Дизайнер Юрій
Барабаш зробив для нас листівки із віршами поета про Кибинці – ними ми
інформували село про початок проекту.
Поштарка розвозить кибинцям новорічні листівки з віршами Михайля Семенка |
Підійшли з
листівками до сільради, і нас одразу завели в кабінет до сільського голови
Людмили Мисяк. Так, наступну акцію вже в лютому ми зробили з її допомогою. Це
була лекція про нешаблонного Шевченка від журналіста Юрія Макарова.
«Тут такі ритми, що водичкою тільки полити,
і воно буде рости», — говорить Макаров біля палацу культури в
Кибинцях.
Лекція Юрія Макарова про нешаблонного Тараса Шевченка в Кибинській школі |
Палац зовсім
не палац, а величезна будівля з облупленою штукатуркою, побудована 1992 року.
Саме в ній знаходиться сільська бібліотека зі столітніми фотографіями поета
Михайля Семенка і недослідженим рукописом іншого авангардиста Андрія Чужого.
Школа, яку
звели 1914-го, саме в рік заснування українського футуризму, виглядає значно
презентабельніше – міцна й красива, розфарбована в синьо-жовті кольори. У школі
і проходить лекція Макарова.
«Англієць скаже: я англієць, тому що
Шекспір. Француз скаже: я француз, тому що Мольєр чи Бальзак, –
починає Макаров. – Англійці весь час
перебувають зі своїм культурним героєм у діалозі — малюють карикатури,
перекладають на сучасну мову. Бо якщо ти не говориш зі своїм героєм, він стає
пам’ятником. Ми це вже проходили».
На думку
Макарова, українці зараз теж говорять із Шевченком, і це видно по грошах, де
Кобзаря з вусами замінив молодий Шевченко. Це стало очевидним під час
останнього Майдану: Шевченка зображали революціонером із шиною, на барикадах, у
балаклаві.
Образ Шевченка
люди переосмислювали весь час, починаючи з легенд, що з’явилися по його смерті.
А портрет Сковороди, що висів у кожній хаті, замінили на портрет Кобзаря.
Цей діалог вів
і Семенко, коли писав «я палю свій «Кобзар» та «Шевченко з черевом і мозком, а
не висклі, підмащені олією мощі». І продовжує його Макаров, тут, у Кибинцях.
На цю
культурологічну лекцію з’їхалася найвища районна влада — голова Миргородської
районної ради Леонід Яринич, заступник голови Миргородської районної державної
адміністрації Олександр Гуржій та працівники культури Миргорода.
Юрій Макаров, Любов Якимчук і сільський голова Кибинців Людмила Мисяк |
А кибинчани
кажуть, що про цю подію пліткують у миргородських перукарнях. Це теж ознака
успішності.
Проект
продовжується і плани оптимістичні. Регулярні культурні події в Кибинцях для
дітей і дорослих, воркшопи для працівників культури району. Також хочемо
започаткувати футуристичний фестиваль «Метро до Кибинець» та провести мистецьку
резиденцію.
Як каже
місцевий меценат і власник невеличкого готелю в Кибинцях, «будуще тільки
починається». І в цьому майбутньому ми будемо говорити: геть від столиці!
Культура
потрібна селам, містечкам. Потрібна фермерам і робітникам. Потрібна в Кибинцях.
Читати більше
Коли мені до рук потрапляє книга для дітей, я часто
думаю: як авторові вдається зберегти в собі дитячий світ, не розгубити його, а
ще й додати життєвої мудрості. Найпершою ознакою хорошої дитячої книги для мене
є здатність автора говорити з маленьким читачем на рівних, без повчань, але
разом із тим допомогти допитливим хлопчикам і дівчаткам дізнатися про те, якою
має бути дружба, як улаштований світ природи, що є добром, а що злом, упевнитися
в тому, що добре слово, усмішка, лагідний погляд перемагає найпідступніше зло.
«Писати для дітей можна лише тоді, коли відчуваєш
внутрішнє щастя. Інакше в мене не виходить. Це не означає, що ти створюєш таку
атмосферу штучно. Просто написання творів для дітей – прояв любові. А де любов,
там і щастя – чи не так? Ось і та дитинка, що сидить у мені – як і в кожному,
хто пише для дітей, – «диктує» свої радощі», – так в одному з інтерв’ю сказав
дитячий письменник Микола Яснов. Іншими словами, писати для дітей можна тоді,
коли відчуваєш внутрішнє щастя.
Книга Тетяни Луньової «Зайченятко У» (Київ:
АВІАЗ, 2015), безперечно, написана з любов’ю, у ній кожне слово невипадкове,
воно розкриває казковий світ лісових звірят, їхні закони та пригоди, знайомить
із непосидючим зайченятком У, яке вирушило шукати своє загублене ім’я. Із
перших сторінок книга захоплює сюжетом та кількістю головних героїв, яких
авторка описує та наділяє характерами. Так, наприклад, лісовичок – охоронець
лісу, пильнує за порядком. Особливо влітку в нього багато роботи, адже до лісу
приходять люди, і потрібно пильнувати, щоби вчасно загасити вогнища, які ті,
бува, залишають. Аби для всіх мешканців лісу заготувати цілющі ліки, лісовичок
постійно трудиться і незмінно рік у рік наповнює сім великих полиць пляшечками
з росяно-трав’яними настоянками. Авторка майстерно змальовує словом, наче
пензлем, своїх героїв: маслючат у коричневих кашкетиках, сироїжок у рожевих
капелюшках, опеньків у жовтеньких кепочках... Книга «Зайченятко У» – наче
маленька енциклопедія для дітлахів, окрім часто вживаних у дитячій літературі
персонажів тваринного світу, таких як зайчик, їжачок, лисичка, ведмедик,
білочка, зустрічаємо і тетерука, вивільгу, кропив’янку, вільшанку, сойку,
горлицю, тхора, куницю, вужа. На Головній Галявині лісові мешканці святкують
прихід Нового року і стають справжніми музиками, кожен обирає свій інструмент:
флейту, трубу, фагот, тромбон, саксофон, литаври, барабан, кларнет… Варто
відзначити і художнє оформлення книги. Оповідь проілюстрована чудовими малюнками,
на яких зайченя пустує, вчиться товаришувати, дивується, просить вибачення за
свої погані вчинки, радіє, віднайшовши своє ім’я. Мені видається, що в цій
книзі багато символів, які можна тлумачити й над якими варто замислитися і
дітям, і дорослим. Цю книгу варто читати разом – усією родиною, можливо, і
вголос, аби відчути мову письменниці, зупинитися в тому чи тому місці тексту й
поговорити про те, як цінно не втратити своє ім’я, а якщо і випаде згубити
його, то – як повернути, як іти дорогою світлою і бути милосердним, лагідним,
добрим, співчутливим. Навіть вовк у казці наприкінці оповіді вибачається за
свої підступні витівки та різні погані підбурювання зайченятка. Усі лісові
звірята прийняли вовка до гурту, лише головному персонажу було важко відразу
його пробачити: «Напружено думало зайченятко. Не хотіло воно, щоб усе зробилося
йому немилим, не хотіло воно щоденної душевної гризоти, не хотіло ставати
похмурим і надутим. Однак як же йому пробачити вовка? Серце муляла грудочка
образи. Озирнулося зайченятко довкола себе і побачило своїх друзів: білочку,
їжачка, кротика і синичку. І враз пригадало, з якою готовністю друзі пробачили
йому, зайченяті, образливі слова, що їх воно їм нерозважливо кинуло, коли з ним
сварилося». Отож і зайченяті вдається навчитися пробачати. Коли в лісі
оселяється невідомий звір, який замість мудрого лісовика починає роздавати всім
немилозвучні та не відповідні їм імена, гармонія лісового царства порушується,
звірі починають хворіти й сумувати. Можна цей епізод у книзі читати ширше.
Кожна людина від народження отримує ім’я, таланти, має свою унікальність та
особливість. Варто прислухатися до себе, зберігати свою ідентичність. І
віднайти загублене ім’я – свої природжені здібності. Якщо йти за казковою
оповіддю Тетяни Луньової, то кожен може це зробити сам. Так це вдалося зайченяті
У: із незрозумілих на перший погляд літер воно зуміло зібрати своє ім’я:
УСМІХАЙЛИК.
Книга Т. Луньової може бути своєрідним посібником для дітей
дитячих садочків, учнів молодших і навіть середніх класів. Я вірю, що в
недалекому майбутньому УСМІХАЙЛИК разом із лісовими друзями стануть героями мультфільму й театралізованої казки. А ще хочеться, щоб книга не закінчувалася
і маленькі читачі дізнавалися про нові пригоди малого зайченяти.
Читати більше
8.2.16
Національна
спілка письменників України оголошує конкурс на заміщення вакантної посади директора
видавництва «Український письменник».
Кандидат на
посаду повинен мати досвід видавничої роботи й запропонувати конкурсній комісії свою концепцію роботи видавництва. Особлива увага має бути звернута
на тематичні плани та економічні обґрунтування роботи видавництва.
До конкурсної
комісії входять: Михайло Сидоржевський (голова комісії), Володимир
Даниленко, Володимир Шовкошитний, Олександр Бакуменко, Олександр
Гордон, Микола Славинський, Павло Мовчан, Анатолій Качан, Віктор
Терен.
Термін прийому
заявок до участі в конкурсі до 1 березня 2016 року.
Секретаріат
НСПУ
Джерело:
НСПУ
Читати більше
3.2.16
Дата: 3.2.16 ● Час: 19:56 ● Мітки: оголошення, премії, премія імені панаса мирного, news Коментарів немає
Згідно з
Положенням про щорічну премію імені Панаса Мирного оголошується прийом
матеріалів на здобуття премії у 2016 році.
Премія ім.
Панаса Мирного заснована Полтавською обласною радою для відзначення
письменників, науковців, працівників освіти й культури, журналістів, митців,
майстрів народних ремесел, ділових людей, громадських і державних діячів за
визначні успіхи в галузі літератури, літературознавства, публіцистики, театру,
музики, живопису, народної творчості, архітектури, громадської
діяльності. Вона присуджується за праці та досягнення, що оприлюднені на
момент засідання журі премії ім. Панаса Мирного, утверджують гуманістичні й
національні ідеали, ідеї незалежності України, духовні цінності українського
народу та є вагомим внеском у національно-культурне відродження Української
держави у наступних номінаціях:
• література,
літературознавство;
• мистецтво;
• народна
творчість, народні ремесла;
•
журналістика, публіцистика;
• благодійна
та громадська діяльність (без вручення грошової винагороди).
Розмір премії
становить 2000 (дві тисячі) грн.
Дата вручення
премії – 13 травня (щороку), у день народження Панаса Мирного.
Особи, яким
премія вже була присуджена, повторно на її здобуття не висуваються. Премія не
може бути присуджена посмертно.
Пропозиції про
присудження премії вносять органи державної виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування, творчі спілки, громадські організації, адміністрації
(ректорати) загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації,
закладів культури, редакції періодичних видань до 1 квітня поточного року.
У
листі-клопотанні вказується прізвище, ім’я та по батькові кандидата на
нагородження, його місце роботи, посада, адреса проживання, контактні телефони,
зазначається конкретний внесок претендента відповідно до визначеної номінації.
До
листа-клопотання, завіреного підписом керівника організації, установи та
печаткою, додаються ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду претендента,
листи на підтримку кандидата, книги, статті, альбоми, фотографії, аудіо- та
відеозаписи та ін.
Матеріали на
здобуття премії подаються за адресою: Полтавський літературно-меморіальний
музей Панаса Мирного, вул. Панаса Мирного, 56, м. Полтава 36002.
Джерело:
Полтавська обласна рада
Читати більше
Популярні публікації
-
Літературне коріння Полтавщини розлоге, міцне; воно заглиблюється в сиву давнину Переяславської землі – південно-східної частини Київсь...
-
Із відчуттям радості вітаємо зі світлим святом Христового Воскресіння , одним із найвеличніших свят у християнстві, що символізує пере...
-
22 жовтня в рамках проекту «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння» Полтавська обласна організація Національної спіл...
-
Намірившись написати передмову до добірки німецьких класичних епіграм, я зрозумів, що не обійтися без кількох слів про німецький гумор...
-
Прости мій біль, у ньому три сльози, І три дороги, і печаль велика. У решеті водиці принеси, Бо спрага не дає ні жить, ні дихать...
-
Упродовж тих днів не покидало постійне відчуття незримого й правдивого слова незабутнього Григора Тютюнника, адже саме тут, на Лелечо...
-
Літературно-краєзнавчий проект «Земляки», започаткований Полтавською обласною організацією Національної спілки письменників України, вже...
Категорії публікацій
анонси
афіша
біографічне кафе
брати Тютюнники
василь симоненко
видання
відгуки та рецензії
вірші
вітання
владика Афанасій
епіграми
есе
есеї
ігри
інтерв’ю
Кибинці
конкурси
краєзнавство
краєзнавчі маршрути
краща книга Полтавщини
криниця
культурний простір
літературний туризм
літмайдан
малим читачам
медіа
незабутні
новини
НСПУ
обміни
оголошення
Олексій Неживий
Павло Стороженко
переклади
поезія
Полтава
презентації
премії
премія імені панаса мирного
премія імені петра ротача
премія імені феодосія рогового
проза
рубрика одного вірша
свята
стаття
Тетяна Луньова
УКФ
фестиваль
Шевченківська премія
ювілеї
Docudays UA
Erasmus
news
Архів Сайту
-
▼
2016
(61)
-
▼
лютого
(12)
- Відбувся другий етап І Всеукраїнського конкурсу «З...
- Найвеличніша з українок. Лесі Українці – 145
- Триває прийом робіт на здобуття премії ім. О. Гонч...
- Триває прийом робіт на здобуття щорічної міської л...
- Відійшов у вічність італійський письменник, учений...
- Феномен цьогорічної Шевченківської премії: у списк...
- Павлові Стороженку - 70! Вітаємо ювіляра!
- Зайченятко У продовжує знайомитися з маленькими чи...
- Про що пліткують у миргородських перукарнях, або «...
- «Зайченятко У» Тетяни Луньової, або книга про любов
- Оголошується вакансія на заміщення посади директор...
- Оголошено прийом матеріалів на здобуття щорічної п...
-
▼
лютого
(12)