Продовжується прийом робіт на здобуття Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара!

Уже 25-й рік поспіль оголошується конкурс на здобуття знакової нагороди для молодих письменників – Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара, заснованої 1996-го німецькими меценатами Тетяною Куштевською і Дітером Карренбергом і Національною спілкою письменників України. Про це повідомляє оргкомітет Премії.

Читати більше

Поріг, який ми вже переступили

Десь там, углибині наших душ, побитих скалками поневірянь, а подекуди й відчаю, тихенько тліє надія – переступити іще один поріг. Поріг зневіри і розчарувань, болів та негараздів… а так хочеться аби цей поріг став останнім.

Проте вони, оті пороги, все не закінчуються. Виринають із лютої каламутної води один за одним. От хоч розбий чергового лоба або власний човен… А якщо не розіб’єш – виявиться перед тобою новий Ненаситець… Проте, піднімаєш очі вгору і бачиш, що на ОСТАННЬОМУ ПОРОЗІ вже хтось стоїть! Та не просто стоїть, а ще й простягає до тебе руку помочі… 

Нещодавно в Київському видавництві «Майстерпринт» вийшла друком книга «Останній поріг» Володимира Шкурупія. Це – величезний духовний пласт історії нашого народу, що містить майже 600 (!) сторінок, а глибину його вмісту ще належить гідно поцінувати широкому колу читачів. 

Книга містить три повісті: «Жива роса», «Чи я в лузі не калина», «Бідна вдова» та тридцять три оповідання! Цікаві цифри, правда? А скільки праці за цими історіями, скільки людського горя і несправедливості. 

Чого варті лише самі назви: «Червоний Спас», «Голос землі», «Свічка на покутті», «Жорна-камені», «Жалісник», «Йоська», «Овдюшка», «Черешеньки», «Одчайна», «Колій», «Ягода достигла», «Сонце заходило», «Явори горять!»… 

Власне, це – перевидання книг «Жива роса» (1987) та «Осіння горішина» (1990) виданих свого часу у видавництві «Радянський письменник». Автор – Володимир Шкурупій майстерно та натхненно описав у цій фундаментальній книзі віхи історії нашого народу 30-60-х років ХХ століття. Нині вони потроху вицвітають, зникають із нашого життя, разом із очевидцями тих далеких подій та порогами їхніх домівок. Лише вдумайтеся у ці назви! Лише уявіть які пороги здолав автор за цей час! 

Оповідання із книги «Живої роси» були створені ще на початку 80-х. «Держліт» викидав книгу із плану видавництва навіть після 87-го року, а потім, як зазначає автор, щось «пошептало». 

«Осіння горішина» вийшла на початку 90-го року, але пролежала в підвалі видавництва вісім місяців і редактор уже сказав автору, що її поріжуть на макулатуру. А потім за два місяці книгу з підвалу «випустили». 

Є у книзі знакова повість – «Чи я в лузі не калина». Вона була завершена автором далекого 1984-го, виношена в серці – усе життя, але ж на повість було накладено «табу». В ній без прикрас описано трагічні події двох голодоморів – 1933 і 1947 років. Первинний варіант було нещадно пошматовано, майже знищено тодішньою цензурою. Але попри все, через довгих 6 років калина зарясніла терпкими ягодами правди. 

Далі печуть душу явори… Ні… вони – горять! А за ними – іще десятки справжніх, невигаданих історій. То така ПРАВДА, що проникає у спини і спомини нашого обікраденого народу. Замовчувана. Невмолима. Вона манить ступити на поріг. 

А там, за порогом – хазяї! 

Ось знахарка Вустя і страдниця Лисавета Полотайчиха, Герасим Швендя і Килина Божчиха, Теліпайло і Пазючка, Шишелиха і стара Пушиха, Йосько та Калатура. Вони всі своєю семижильною працею та окраденим життям допомагають нам здолати занадто високий поріг.
А що ж там – далі? За сінешними дверями? 

«Трохимова душа, яка враз зчорніла, звугліла і стала меншати, маліти, а тоді на землі зажевріла вуглина і покотилася з двору Гнатового через дорогу у синів двір, а за хвилю хата спалахнула вогнем». 

Вигин річки видніється зігнутим коров’ячим рогом, який устромився в густий перелісок. Дивний чоловік, опущений у плечах. Ось у когось пенсії, як у зайця хвоста, а в когось старість така стара та немічна, що вже горобці загрібають. Що – хіба ні в кого в носі не засмикало? 

То я все говорю з вами не своїми словами, а словами автора… Отож вмощуйтеся тихенько і дивіться. Далі, за страшним чорним порогом ви побачите потойбіччя. Там люди страшніше за упиряк. Там для жінок така найтяжча робота, що й чоловіки за неї не беруться. Там рубають яблуні, бо на кожну із них накладено податок… Там горять чи то душі, чи то явори… Бо ж ось синові із війни приносять батька. Як саме? А як сніп жита із поля, бо в нього замість рук і ніг – культі. Ото лише груди «в мендалях». 

А ще ж є районне начальство, дух якого «не вивітрюється в селі ні в спеку, ні в сніг, ні в дощ, ні в сильний вітер, бо налітає його, як того вороння, і кожне намагається щось та й урвати на дурничку». А там далі вже й «Верби від хімікатів повсихали, бо ж поле під саму річку і в неї усе несе під дощ і коли сніг розтає. Голо, аж страшно». 

А отаке не страшне? «Ще й сорому до того ж не оберешся, коли в районній газеті пропишуть, начеб їм, розумакам, ні про що більше писати, як не про те, що якусь там доярку злапали, бо підв’язала під грудьми молока грілку та несла додому дітям охлялим». «Ніч горіла в полинах за селом лиш йому видимим вогнем, іскри стріляли під чисті небеса і там застигали сяючими зірками, в які вбиралися чиїсь добрі душі, і в них знаходили собі одвічний притулок, тільки зрідка навідуючись на землю, аби поглянути, як воно тут живеться і як ведеться». 

Та попри все у книзі, як і в житті, ще є спраглі душі, які не загасити снігом. Є образи, є слова, котрі чіпляють за живе. «Думка в голові колупається», «стіни понадималися, як жаби на дощ», «пригода, наче кропив’яною сіткою вкрила село»… 

Слова – кожне з якого на вагу золота: пристарати, запіцолили, закундубасилося, стовбичити… 

«Коли гине одна людина – горе, а гине народ – то вже катастрофа. Хто сміє замахнутися на народ?» – питається у нас автор і подає нам руку. Отож треба піднятися, здолати з його поміччю і цей ОСТАННІЙ ПОРІГ. 

Ганна КРЕВСЬКА,

член НСПУ та НСЖУ

Володимир Шкурупій Народився 20 серпня 1954 року в селі Мала Шкурупіївка Решетилівського району на Полтавщині. Закінчив Черкаський державний педагогічний інститут (1980), за фахом – учитель української мови та літератури. Певний час працював інструктором зі спорту, редактором районного радіомовлення. У 1978–1994 роках – пасічникував, згодом займався фермерством В 1991 році заснував духовно-літературний альманах «Великдень», у 1995 році заснував всеукраїнські газети «Чаша Агапіта» та «Добродій», яка нині стала релігійним православним двотижневиком. Свого часу був редактором газети «Решетилівський час». Автор збірок оповідань та повістей «Жива роса» (Київ, 1987), «Осіння горішина» (Київ, 1990). Член Національної спілки письменників України з 1988 року. 

У книгу «Останній поріг» увійшли оповідання й повісті, що побачили світ у книжках «Жива роса» (1987) та «Осіння горішина» (1990). Загальна тема творів Володимира Шкурупія – це своєрідний епос українського села 70-80-их років минулого століття, протистояння національних традицій людяності супроти цинізму, нагадування про важливість усвідомлення своїх коренів, любові до рідної землі, заглиблення в моральні витоки народної душі. 

Прозаїк описує не стільки село, як глибину української душі в її переживаннях, тривогах, щирості, майстерно показуючи найтонші риси характеру героїв через влучні деталі в їх мові, вчинках, побуті. Його герої добрі, простодушні й щирі. Природа у творах автора виступає одухотвореною, ніби один із героїв, нерозривно вплітаючись у канву твору, увиразнюючи характер героя, описувану подію. 

Творчість Володимира Шкурупія зачіпає потаємні струни душі, його пекуче слово проходить крізь саме серце, примушуючи читача переживати, страждати, плакати, але й радіти разом із героями. Його проза – біль душі, який рятує від байдужості, моральної деградації, вона читається на одному подиху, залишаючи в серці глибокий слід. Саме за допомогою таких творів пізнається наша національна ідентичність.

Див. також: УРОЧИСТА АКАДЕМІЯ: до ювілею архієпископа Афанасія

Читати більше

Із засідання Секретаріату НСПУ

Днями під головуванням очільника Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського відбулося чергове засідання Секретаріату НСПУ, результатом якого стала низка ухвал та доручень для врегулювання діяльності Спілки.

Голова НСПУ вручив диплом лауреата премії імені Володимира Сосюри за 2014 рік Василеві Клічаку за збірку «І звучать, і пахнуть ті слова, ніби грона молодих акацій».

М. Сидоржевський повідомив, що пропоновані кандидатури від НСПУ до складу журі премій Міністерства культури імені Миколи Гоголя, Олеся Гончара, Григорія Кочура  та Шолом-Алейхема були схвалені Мінкультури. Нагадаємо, що розмір премії – 20 тисяч гривень. Голова зазначив, що вже завершено подання на премію ім. Шолом-Алейхема.

На засіданні Секретаріату було також затверджено оновлений склад комісії з творчої спадщини Олеся Гончара. Відтак до її складу увійшли: С. Комісаренко, Л. Голота, П. Перебийніс, В. Гончар, Л. Гончар, В. Дончик, М. Сидоржевський, М. Степаненко, Т. Фольварочна, Н. Гнатюк, П. Гриценко, А. Стожук, Г. Булах, Л. Степовичка, Г. Семенюк, А. Мельничук, П. Вольвач, С. Тримбач, В. Іщенко, В. Наумчак, Т. Бондаревська, С. Гальченко та С. Довгий. Співголовами комісії з творчої спадщини Олеся Терентійовича затверджено С. Комісаренка та М. Сидоржевського, секретарем – Т. Фольварочну. Ухвалено рішення до кінця листопада скликати засідання комісії. 

Секретаріат затвердив проект угоди оренди Одеського будинку творчості. Нагадаємо, що, згідно з ухвалою з’їзду НСПУ від 28 вереcня, було підписано попередній договір щодо продажу за 2 млн. 104 тис. грн. (80 тисяч доларів) приміщення недобудованого ресторану в Одеському будинку творчості письменників, завдяки чому Спілкою погашено податковий борг. 

Також розглянуто інші питання порядку денного. Зокрема, обговорено питання щодо становища в редакції газети «Літературна Україна». За результатами обговорення ухвалено задовольнити заяву С. Бондаренка щодо звільнення з посади головного редактора за власним бажанням за станом здоров’я, вивести С. Бондаренка зі складу редакційної колегії газети «Літературна Україна» і призначити виконувачем обов’язків головного редактора С. Куліду до розгляду цього питання на засіданні Правління НСПУ. 

Директор видавництва «Український письменник» М. Славинський відзвітував про роботу видавництва. Він доповів, що вже видано 45 книг, наразі готується ще 5 видань. Також для погашення боргів перед комунальними службами йдуть переговори щодо суборенди складського приміщення. Загальна сума боргу склала 256 тисяч гривень. 

НСПУ планує брати участь у проекті Міністерства культури «Малі міста – великі враження», зокрема йдеться про Будинок творчості письменників в Ірпіні. У рамках проекту, шляхом проведення відкритого конкурсу, буде відібрано шість об’єднаних територіальних громад або малих міст для впровадження пілотних культурних стартапів, що пов’язані із культурною спадщиною, реалізація яких сприятиме подальшому культурно-економічному розвитку територій. Заступнику голови НСПУ В. Мельнику доручено підготувати пропозиції та створити робочу групу для участі в проекті.

Прес-служба НСПУ

Читати більше

Із засідання Секретаріату НСПУ

26 жовтня під головуванням очільника НСПУ Михайла Сидоржевського відбулося чергове засідання Секретаріату Національної спілки письменників України, результатом якого стала низка ухвал і доручень для врегулювання діяльності Спілки.

Голова НСПУ вручив диплом лауреата премії Володимира Сосюри за 2013 рік Василеві Солов’ю за добірку поезій «Ціловане відро криничне». Також було нагороджено кримських колег Віктора Стуса – почесною відзнакою Спілкиз нагоди 70-го ювілею та Ганну Литовченко – грамотою за особисті досягнення у літературній творчості. Премією імені Остапа Вишні було відзначено Віру Холошву за книгу «Смішки  з чорної лемішки».

М. Сидоржевський повідомив, що, згідно з ухвалою з’їзду НСПУ від 28 вереcня, підписано попередній договір щодо продажу за 2 млн. 104 тис. грн. (80 тисяч доларів) приміщення недобудованого ресторану в  Одеському будинку творчості письменників, завдяки чому Спілкою 20 жовтня погашено податковий борг. Описане в податковий борг майно Спілки (а це Будинок письменників у Києві, Одеський будинок творчості письменників і Будинок письменників у Харкові) зняте з податкової застави, відтак загроза його втрати усунута.

Нагадаємо, що на 23 жовтня був призначений ініційований податківцями суд, на якому мало розглядатися це загрозливе для Спілки питання.

На засідання Секретаріату НСПУ було запрошено членів редакційної колегії та трудовий колектив газети «Літературна Україна». Обговорено питання редакційної політики і становище в редакції газети «Літературна Україна».  Члени Секретаріату, а також переважна більшість присутніх негативно оцінили окремі публікації «Літературної України», висловили критичні зауваження щодо рівня газети та її відповідності інтересам Спілки і вимогам сьогодення. Завершуючи обговорення, голова НСПУ М. Сидоржевський нагадав про ухвалу Секретаріату від 7 вересня, якою Секретаріат рекомендує Правлінню усунути С. Бондаренка з посади головного редактора, і яка залишається чинною. При цьому голова зазначив, що у С. Бондаренка є можливість зробити відповідні висновки самому.

Також розглянуто інші питання порядку денного. Зокрема, Секретаріат ухвалив рішення цьогоріч не висувати від Спілки кандидатів на здобуття Національної премії імені Т.Шевченка, через недотримання вимог і невідповідний рівень представлених творів. 

Секретар по роботі з молодими авторами Б. Гайворонська доповіла про перебіг нарад молодих літераторів в Одесі і Львові. Нагадаємо, що в нинішньому році вже було проведено три таких наради – в Києві, Харкові і Тернополі, і всі вони пройшли на високому рівні. Як зазначила Б.Гайворонська, також належним чином була організована одеська нарада молодих, чого не скажеш про нараду у Львові. За словами Б.Гайворонської, організація побуту та дозвілля учасників цієї наради була провальною, починаючи від наданого автобуса, який був розрахований на 15 місць, при тому що учасників було 28, і закінчуючи екскурсією містом, на якій більшість молодих авторів загубилися і мусили самотужки добиратися до приміщення спілчанської організації.

За вкрай незадовільну організацію львівської наради молодих очільник НСПУ оголосив догану голові Львівської письменницької організації НСПУ І.Гургулі.

М. Сидоржевський повідомив, що буквально днями міністром культури нарешті підписані всі оновлені положення про премії Міністерства культури України імені Миколи Гоголя, Олеся Гончара, Григорія Кочура і Шолом-Алейхема. Відтак грошова частина кожної з цих премій становитиме 20 тисяч гривень. (Необхідно зазначити, що в минулому році Міністерство культури України ініціювало внесення змін до положень про ці премії, в результаті чого в 2016 році вони не присуджувалися). На засіданні Секретаріату затверджено пропозиції від НСПУ до складу журі цих премій: імені Миколи Гоголя – В. Неволов, В. Фольварочний, Л. Хоролець; Олеся Гончара – М. Сидоржевський, С. Гальченко, П. Кононенко; Григорія Кочура – О. Божко, В. Ткаченко, С. Борщевський; Шолом-Алейхема  – О. Гордон, А. Нікітін, І. Ковальчук. 

Прес-служба НСПУ

Читати більше

«Музи не мовчать» - до 60-річчя Полтавської письменницької організації

Під такою назвою 9 квітня у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відбулося цікаве й змістовне дійство, присвячене 60-річчю Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України.

Попри те, що організація була започаткована 1936 року, через репресії та війну відновила свою діяльність тільки в період реабілітації жертв сталінізму 1956 року (тоді – Полтавська організація СПУ).

Кажуть: коли говорять гармати, музи мовчать. Тож захід, що відбувся у формі літературного кафе – себто вірші, промови, книги, спілкування, частування – спростовує цю тезу й доводить, що література – це не тільки мистецтво, а й спосіб збереження духовної території для життя, у якому колись не буде ні гармат, ні воєн.

Спершу увагу гостей прикував короткий вступний екскурс в історію полтавської письменницької організації: на мультимедійній презентації було продемонстровано ряд світлин, що позначали основні етапи становлення полтавського осередку Спілки письменників.

Далі літературне кафе запропонувало поетичне меню. Уміння дивитися, щоби бачити і слухати, аби почути – важливе не тільки для автора-поета, вірш вимагає цього й від читача, який перетворюється на активного учасника художньої гри в кольорах, звуках, жестах. Тож поезії Миколи Костенка, Володимира Тарасенка, Володимира Мирного, Лідії Віцені, Людмили Овдієнко читали студенти Полтавського Національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Творчість Олени Гаран, Сергія Осоки, Інни Снарської було презентовано популярною нині відеопоезією, що органічно поєднувала художній візуальний ряд і поетичний текст. Приємно схвилював присутніх виступ аматорського театру «І по всьому», актори якого озвучили й інтерпретували тексти Наталії Трикаш, Ганни Кревської, Юлії Манойленко та автора цих рядків.

На свято до Полтави прибула делегація членів Спілки (Олександр Міщенко, Наталія Баклай, Ольга Хало, Раїса Плотникова, Ганна Кревська, Юлія Манойленко) з Лубен, де здавна плекаються кращі літературні традиції краю. Від імені делегації слово мав письменник, журналіст, голова літоб’єднання ім. О. Донченка Олександр Міщенко, який зазначив, що Лубни мають один із найбільш потужних письменницьких осередків області й займають чільне місце у розвитку сучасної літератури Полтавщини.

У цілому, захід згуртував письменників, видавців, літературо-знавців, науковців, представників духівництва, художників, журналістів.

Із виступами до присутніх звернулися архиєпископ Харківський і Полтавський УАПЦ преосвященний Афанасій (Володимир Шкурупій), ректор ПНПУ ім. В. Г. Короленка Микола Степаненко, завідувач кафедри української літератури ПНПУ ім. В. Г. Короленка Віра Мелешко, літературознавець, головний редактор літературного журналу «Полтавська криниця» Олексій Неживий, заступник начальника управління культури Полтавської облдержадміністрації Валентина Вождаєнко, голова Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко, завідувач науково-дослідного відділу освітньої роботи Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського Людмила Бойко.

Наприкінці зустрічі слова вдячності за підтримку й участь у святковому заході висловила голова обласного осередку НСПУ поетка Наталія Трикаш, зауваживши, що нині організація об’єднує близько 40 імен, кожне з яких – окремий шлях, який веде до спільної мети – розвитку літератури полтавського краю в українському та європейському контекстах. Також пані Наталія побажала нашій літературі нових, кращих горизонтів, а країні – миру, злагоди і процвітання.

Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що кожне дерево славне своїм корінням, але навіть у міцного дерева не буде майбутнього без молодої парості. Тож приємно, коли молоді письменники шукають себе та свій голос, не відкидаючи надбання своїх попередників. Адже як говорив французький поет і філософ Поль Валері: «У майбутнє ми входимо, озираючись на минуле». Саме це й формує завдання поета – бути містком між минулим і майбутнім, лишатися острівцем духовності.

Олександр ПУШКО

Читати більше

Обрано нового очільника Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

Олена Гаран і Наталія Кірячок (Трикаш)

Сьогодні в Полтавській обласній організації Національної спілки письменників України, відповідно до Статуту НСПУ, відбулися звітно-виборні збори. Основним питанням стало обрання нового керівництва організації: голови, Правління й Ревізійної комісії. Учасники зборів заслухали звіт чинної голови ПОО НСПУ Олени Гаран, яка обіймає цю посаду з квітня 2005 року, а також звіт ревізійної комісії стосовно фінансово-господарського становища організації. Після затвердження порядку денного, обрання головуючого зборів, секретаря й лічильної комісії, висунення кандидатур та їх обговорення відбулося голосування.

За результатами голосування головою Полтавської обласної організації НСПУ обрано Наталію Кірячок (Трикаш). У ході засідання розглянуті також окремі питання щодо подальшої роботи організації.

У письменницькому зібранні також узяли участь голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський та письменниця, багаторічна очільниця Дніпропетровської обласної організації НСПУ (2002-2012) Леся Степовичка, які подякували Олені Гаран за багаторічну сумлінну працю й також виявили новообраній голові організації Наталії Кірячок свій кредит довіри.

Михайло Сидоржевський та Олена Гаран

Наприкінці зібрання Михайло Сидоржевський висловив сподівання й на подальший успішний розвиток, конструктивність дій і стабільність обласної організації НСПУ та майбутні звершення письменницької спільноти.

Прес-служба ПОО НСПУ

Світлини О. Пушка й В. Нестеренка

Читати більше