Іван Маценко

Маценко Іван Антонович (08.10.1921 – 05.06.2011) – український прозаїк і публіцист.

        Народився 8 жовтня 1921 року в селі Шевченківка Решетилівського району на Полтавщині в селянській родині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має державні нагороди: ордени Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, 17 медалей, зокрема медаль «Партизану Великої Вітчизняної війни» I ступеня. Працював на господарській роботі, викладав українську і російську мову та літературу, німецьку мову в середній школі. Після закінчення в 1955 році факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка близько тридцяти років працював журналістом та редактором районних газет, власкором обласної газети «Зоря Полтавщини». Інвалід першої групи по зору. Почесний громадянин Кременчуцького району Полтавської області. Мешкав у м. Кременчук.

          З 1950 року друкувався в періодиці, видавався в альманасі «Біла альтанка» (Полтава, 1996).

          Автор художньо-документального нарису «Валентина Семенко» (Харків, 1967), книг оповідань та повістей «Вінок житніх колосків» (Харків, 1970), «Побачення» (Київ, 1972), «Під небом отчого краю» (Київ, 1980), «Мандри в дивосвіт», «Джерело під Пристін-горою» (Харків, 1982), «Біль давніх розлук» (Київ, 1986), роману «Калини цвіт гіркий» (Київ, 1990).

          Член Спілки письменників України з 1982 року.

Л-ра: Біла альтанка: Збірник творів письменників Полтавщини / За ред. О. Гаран, Н. Фурси і С. Осоки. – Полтава : Полтавський літератор, 2007. – 272 с.