Володимир Заліський

Заліський Володимир Ілліч (17.10.1925 – 18.05.2008) – український прозаїк.

        Народився 17 жовтня 1925 року в селі Хитці Лубенського району на Полтавщині. До війни встиг закінчити 9 класів Сенчанської середньої школи. У вересні 1942 року був вивезений до Німеччини на каторжні роботи, де перебував до квітня 1945-го. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений багатьма медалями, зокрема медаллю «За перемогу над Німеччиною». Член ради Кременчуцького відділення Української спілки малолітніх в’язнів фашизму. Повернувшись після війни на батьківщину, працював у колгоспі і водночас продовжував учитися в школі. Закінчив Харківський гірничий інститут (1952), де отримав фах інженера-електромеханіка. Має 40 років трудового стажу на різних посадах – від майстра до директора електростанції. Останні десять років, з 1975 до 1985, працював головним енергетиком заводу залізобетонних виробів № 1 м. Кременчука. Мешкав у Кременчуці.

      Впродовж багатьох років Володимир Заліський керував кременчуцьким літоб’єднанням «Славутич», був редактором перших трьох випусків альманаху «Кременчук літературний», головою Спілки літераторів міста.

        Перше оповідання було надруковане в газеті «Кременчуцька зоря» в 1975 році. Автор науково-фантастичних повістей «Тунель пролягає крізь серце» (Київ, 1980), «Людина Зоряна» (Київ, 1990) і «Контакт третього роду» (Полтава, 1996), книг прози «Комендант Кременя» (Кременчук, 1992), «Журавлина переправа» (Полтава, 1997), романів «Подвиг залишається невідомим» (Кременчук, 1996) і «Останній бій Лавріна Капусти» (Кременчук, 2003), збірника науково-фантастичних повісті та оповідань «Нащадки Нострадамуса» (Кременчук, 2003).

          Член Національної спілки письменників України з 1997 року.

Л-ра: Біла альтанка: Збірник творів письменників Полтавщини / За ред. О. Гаран, Н. Фурси і С. Осоки. – Полтава : Полтавський літератор, 2007. – 272 с.