Григорій Терещенко

Терещенко Григорій Михайлович (27.02.1922 – 17.04.2008) – прозаїк, писав українською та російською мовами.

Народився 27 лютого 1922 року в селі Хоромне Климівського району на Брянщині (Росія). У 1941 році закінчив військове автомобільне училище, в 1942–1943 роках навчався в Московській академії моторизації та механізації. Учасник Великої Вітчизняної війни і Параду Перемоги на Красній площі в Москві. Нагороджений орденами Червоної зірки, Великої Вітчизняної війни II ступеня, Богдана Хмельницького II ступеня, медаллю «За бойові заслуги» та іншими. Трудовий шлях розпочав інструктором райгазети в м. Климів (1938–1940). З 1940 до 1973 року перебував на військовій службі, після чого був звільнений у запас. У 1975–1978 роках завідував міжміським бюро інвентаризації. Тривалий час – із 1965 по 1974 рік – керував Кременчуцьким літоб’єднанням «Славутич». Мешкав у м. Кременчук.

Друкуватися почав ще в шкільні роки.

Автор книг повістей та оповідань, які побачили світ у видавництвах «Брянский рабочий» (Брянськ), «Радянський письменник», «Дніпро», «Молодь» (Київ), «Прапор» (Харків): «Утраченная слава» (1959), «Одноклассница» (1963), «Взрыв» (1964), «Великий вибух» (1968), «Так народжуються богатирі» (1982), «Мост» (у співавт., 1983), «Обжалованию не подлежит» (у співавт., 1993), «Иван Митрофанович Приходько – директор, депутат» (у співавт., 1996), «Юність Антона» (Кременчук, 2002); романів: «За любовь не судят» (1973), «Граніт» (1975), «Горячее лето» (1980), «Медсанбат» (1985), «Не вернулся» (у співавт., 1995), «Червоні соколи» (1998), «Запроданий корпус» (Кременчук, 2004). Здійснив літературний запис повісті генерала П. Юрченка «Крылья над пламенем» (1986).

За роман «Граніт», як за кращий твір про робітничий клас, у 1978 році отримав республіканську премію.

Член Спілки письменників України з 1971 року.

Л-ра: Біла альтанка: Збірник творів письменників Полтавщини / За ред. О. Гаран, Н. Фурси і С. Осоки. – Полтава : Полтавський літератор, 2007. – 272 с.