Бразов Леонід
Петрович (справжнє – Безобразов; інші псевдоніми – Б. Леонідов; 09.11.1916,
с. Велике Ладижине, нині с. Старицьківка Машівського р-ну Полтавської обл. – 04.04.1997,
м. Полтава) – прозаїк. Закінчив Полтавський учительський інститут (1939) і Вищу
партійну школу (1956). До війни вчителював на Донбасі. Після війни працював у
Полтаві в редакції газети «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини», обласного
радіо, книжково-газетних видавництвах. Учасник 2-ї світової війни.
Твори: «Вірне
серце» (Харків, 1961); «На початку шляху» (Харків, 1962); «Третя зустріч» (Харків,
1962); «Перший гарт» (Харків, 1964); «Вікна навстіж» (Харків, 1966); «Кара» (Київ,
1970); «Недописані сторінки» (Київ, 1972); «Коли погасла блискавиця» (Київ,
1976); «Живим не байдуже» (Київ, 1978); «Так далеко, так близько» (Київ, 1981);
«Такий довгий шлях» (Київ, 1984); «Зостатися самим собою» (Харків, 1985); «Вперше
і востаннє» (Київ, 1988).
Член Спілки
письменників України з 1965 року.
За матеріалами Енциклопедії сучасної України
0 коментарі:
Дописати коментар