Гурба Ольга Василівна (25.06.1941, м. Пирятин Полтавської обл.) – поетеса, прозаїк.
Закінчила філологічний факультет КДУ ім. Т. Г. Шевченка (1966). У зв’язку з військовою службою чоловіка місця роботи доводилося змінювати часто: працювала викладачем української мови та літератури, російської мови, завідувачкою бібліотеки та ін.
Авторка книг: поезії «Печальна жінка місячної ночі» (К., 2007), «Пахощі теплі шипшини» (Луганськ, 2013), прози «Дмитрикове літо» (повість; Луганськ, 2009), «Василькові таємниці» (казка; Луганськ, 2009), «Доспівай мою пісню, доле…» (роман у віршах; Луганськ, 2009), «Проліски серед снігу» (оповідання та новели; Луганськ, 2010), роману «Леся» (Луганськ, 2011), роману-тетралогії «Не встигла сказати…» (кн. 1 «Без батька», 2014; кн. 2 «Зовсім поруч щастя промайнуло», 2015; кн. 3 «На чужині», 2016; кн. 4 «Ціна милосердя», 2017).
Член Національної спілки письменників України (з 2017).
