Казидуб Михайло
Васильович (29.11.1942, с. Вереміївка Градизького р-ну Полтавської обл.,
нині затоплене водами Кременчуцького водосховища – 01.05.1998, м. Полтава) –
поет.
Закінчив
Полтавський сільськогосподарський інститут (1967) та Вищі літературні курси при
Літературному інституті в Москві (1981). Працював журналістом, головним
редактором Полтавської телерадіокомпанії «Лтава». Директор Полтавського клубу
письменників (з 1984). Створив також сатиричну повість «Начальник ПСО, або
Абсолютно правдива історія про Григорія Ілліча Агропона – велета не тільки
духу, але і деяких органів тіла» (Полтава, 1996), у якій висміяв
командно-розподільчу комуністичну систему. Його вірші поклали на музику
композитори О. Білаш, В. Тилик, О. Чухрай та ін.
Твори: «Екзамен»
(Харків, 1966); «Кроки» (Х., 1970); «Багаття на вітрах» (Київ, 1973); «Джерела»
(Харків, 1977); «Промені літа» (Харків, 1982); «Світ-світлиця» (Харків, 1987); «Дощі
серед пустелі» (Полтава, 1992); «Любов веде крізь хуртовини» (Полтава, 1993); «10
поем» (Полтава, 1996).
Лауреат обласної
комсомольської премії ім. Петра Артеменка та Полтавської обласної премії ім. Панаса
Мирного (2001, посмертно).
Член Спілки
письменників України з 1971 року.
Л-ра.: Дяченко А. Лиш правда не минає //
Зоря Полтавщини. – 1992, 28 листопада
За
матеріалами Енциклопедії сучасної України
0 коментарі:
Дописати коментар