5.5.15

Про поезію так само складно писати як про музику, живопис, коли читач не має змоги твір почути чи побачити. Поезію треба читати, осягати, і в кожного будуть свої відчуття, свої враження. Щодо віршів Олександра Пушка (розгорнута добірка; Українське слово. – №35. – 2-8 вересня 2015. – c. 12), то його система поетичного мислення, логіка добору зображувальних засобів потребує копіткого розшифрування, подібного до розв’язування математичної задачі. Ось, приміром, – «слова виростають вночі переплаканим зіллям», чи – «колізеї душі очі на світлі мружать»… Щоб пройнятися розумінням цього, треба настроїтися на відповідний лад автора, сказати б, – побути ним самим. І тоді стане зрозумілим, що слова, які виростають вночі, – рятівні й заспокійливі водночас для ліричного героя, який свою душу уподібнює з лабіринтами римського Колізею.
Земляк Олександра Пушка Микола Гоголь вважав Колізей живою істотою, а оті лабіринти, оті лави, ходи-виходи, стіни називав його зморшками. І живий Колізей, залежно від настрою, то розгладжував ті зморшки, радіючи, то стулював, сердячись, що його давно не відвідували… Але в тих лабіринтах, у тих закутках-колізеях поетової душі, що, молода, лише пізнає світ і «очі на світлі мружить», чимало яскравого, естетично довершеного. Його вже не треба розшифровувати, а просто насолоджуватися, читаючи: «б’є в литаври вогонь», «жовте яблуко сонця знову мене стріча». Блискавка в поета Пушка не пече, не вражає, а «плаче на землю пекучо», тож уявляєш уже не її вогненний спис, що шмагає і карає, а яскраві сльозини, які обпікають і ранять, здатні розірвати навіть «аорту неба». Звернення до неба, до божественних сил у автора теж своєрідне… Після вірша з блискавкою раптом проступає образ Діви Марії, в якої ліричний герой наважується запитати: «Куди ти ідеш?» і сам дати відповідь: «ти приходиш як день / ти чекаєш свого Месію / і щораз намагаєшся / словом у нім зійти…».
Поет Олександр Пушко чи не в кожному творі нагадує, що поезія, процес творення – річ інтимна, індивідуальна, наче в мушлі захована. І ось десь там вона в нього нуртується, гартується, міниться, а часом і вихлюпується назовні, боячись, аби не обпекти когось, не вразити, та й самій не стати банальною. Тому й запитує його ліричний герой: «просто́рі розмови у про́сторі мушлі – / навіщо виносить усе на загал?». А щодо того, що вже винесено на загал, що вже поціноване схвально чи не схвально, автор теж має свою думку, не за роками зрілу: «будуть злети і зойки буде віра й зневіра / доки пройдеш усі круті лабіринти долі»…
Чи не найбільше у цій короткій добірці нових віршів Олександра Пушка мене вразила поезія «Синай», – і вправністю віршування, і музичністю. Невідомо, чи встиг побувати автор на цій біблійній землі, але відчувається незрима присутність його на півострові див, до якого звертається не інакше як до давнього знайомого: «столика стара Синай». Де гора Мойсея, який таки позбавив свій народ рабства; де Неопалима купина і монастир шанованої в усьому християнському світі святої Катерини. Ліричний герой не лише сам відчуває, як Синай «дихає небом і ладаном», як «з кожним із нас / в підсвідомості / веде перемовини», а й спонукає до цього відчуття інших, – музи́ку, який має йому заграти («заграй мені, хлопче, / благаю тебе, заграй»), та й усіх, хто торкається незвичного й часом незбагненного світу поезії Олександра Пушка.
Олександр БАЛАБКО,
Київ, 2015
Популярні публікації
-
Літературне коріння Полтавщини розлоге, міцне; воно заглиблюється в сиву давнину Переяславської землі – південно-східної частини Київсь...
-
У рамках святкування 145 річниці з Дня народження геніальної Лесі Українки 27 лютого на базі ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет ек...
-
У 1925 році в Україні з подачі Миколи Хвильового розгорілася палка полеміка, якою бути новітній українській літературі? Що має бути головним...
-
Григір Михайлович Тютюнник – видатний митець української літератури ХХ століття. Завдяки такому письменникові можемо говорити про худо...
-
Прости мій біль, у ньому три сльози, І три дороги, і печаль велика. У решеті водиці принеси, Бо спрага не дає ні жить, ні дихать...
-
Із відчуттям радості вітаємо зі світлим святом Христового Воскресіння , одним із найвеличніших свят у християнстві, що символізує пере...
-
Десь там, углибині наших душ, побитих скалками поневірянь, а подекуди й відчаю, тихенько тліє надія – переступити іще один поріг. Порі...
-
Ой, поперед мене – гори сині, Я шукаю Бога так високо… Святослав Вакарчук 24 серпня, в День Незалежності України, за ініціатив...
Категорії публікацій
анонси
афіша
біографічне кафе
брати Тютюнники
василь симоненко
видання
відгуки та рецензії
вірші
вітання
владика Афанасій
епіграми
есе
есеї
ігри
інтерв’ю
Кибинці
конкурси
краєзнавство
краєзнавчі маршрути
краща книга Полтавщини
криниця
культурний простір
літературний туризм
літмайдан
малим читачам
медіа
незабутні
новини
НСПУ
обміни
оголошення
Олексій Неживий
Павло Стороженко
переклади
поезія
Полтава
презентації
премії
премія імені панаса мирного
премія імені петра ротача
премія імені феодосія рогового
проза
рубрика одного вірша
свята
стаття
Тетяна Луньова
УКФ
фестиваль
Шевченківська премія
ювілеї
Docudays UA
Erasmus
news
0 коментарі:
Дописати коментар