Дмитренко Юрій Михайлович (псевд. Максим Думич, Джарій Михайленко, Джарій Азко, Ярій Добромисл, Юрко Козак, Юрій Михайленко, Георгій Тимошенко, Юрій Дмитренко-Думич, Марко Оборожний, Єгор Степняк, Юрій Козаченько, Михайло Гергель, ЮрКОзак; 04.05.1951, с. Глодоси Хмелівського (нині Новоукраїнського) р-ну Кіровоградської обл.) – прозаїк, поет, публіцист.
Походить із сім’ї сільських інтелігентів. Закінчив Кіровоградський інститут сільгоспмашинобудування (нині національний технічний університет) (1973), відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ (1985). Недовгий час працював інженером-конструктором на заводі “Хмільниксільмаш” (м. Хмільник, Вінницька обл.) (1974), Вінницькому заводі засобів автоматики (1975). Служив в армії (1974–1975), пройшов курси офіцерів (1975). З 1975 – на журналістській роботі: кореспондент маловисківської районної газети “Будівник комунізму” (м. Мала Виска Кіровоградської обл.) (1975), кореспондент-завідувач відділу пропаганди кіровоградської обласної молодіжної газети “Молодий комунар” (1976–1980). Слухач Вищої комсомольської школи ЦК ВЛКСМ (1979), Московських Вищих офіцерських курсів “Выстрел” (1979), ВПШ при ЦК КПУ, факультет журналістики (1983–1985), КФ АГШРА (1984–1985). З 1980 мешкає в Полтаві. Обіймав посади заступника редактора газети “Ленінським шляхом” (1980–1983), завідувача відділу нарису й публіцистики газети “Комсомолець Полтавщини” (1985), консультанта-методиста Будинку політосвіти Полтавського обкому Компартії України (1986–1990). У 1990 організував інформаційно-видавниче агентство правоохоронних органів та судів Полтавської обл. “Астрея”, був його головним редактором-директором (1990‑1992). Водночас на громадських засадах редагував обласні газети “Пригоди, події, факти”, “Цілком відверто”, а також літературні видання “Літературна Полтавщина”, “Полтавочка”, журнали “Астрея”, “Добромисл”, “Лтавський детектив”, “Журавлик”. Засновник і видавець газет “Козацька правда”, “Правда козака Юрка Дмитренка”, журналу “Полтавські запорожці”. Організатор і голова Полтавської спілки літераторів (1991), нині – почесний голова. Працював начальником обласного управління у справах преси та інформації Полтавської обласної державної адміністрації (1992–2004). З 2004 – на творчій письменницькій роботі. 2006 заснував і очолив першу в Україні козацьку (національно-територіальну) громаду. Один із ініціаторів створення Козацького гвардійського корпусу Полтавщини (2009). Організатор і перший президент Полтавської академії козацтва, яка об’єднує науковців і вчених-козаків. Нині мешкає в с. Велике Болото Новосанжарського р-ну на Полтавщині.
Твори друкуються з 1975, видаються – з 1984. У мистецькому доробкові Ю. Д. понад 50 різножанрових книг: публіцистичні нариси, історичні та історико-документальні романи й повісті, гостросюжетна пригодницька, фантастична й детективна проза, поезія.
Основною темою творчості стала історія українських національно-визвольних змагань 1917–1920, над якою автор працював майже тридцять років; результатом цього письменницького подвижництва став цикл історичних романів “Український вузол”, який об’єднує на сьогодні 26 виданих книг, з-поміж яких романи-хроніки “Загибель імперії”, “Нашестя”, “Гетьманська держава”, “Війна з Росією”, “Отаманщина”, “Повстанські вихори”, “Вогонь Холодного Яру”, “Махновці”, “Повстанці”. Вони побачили світ у полтавських видавництвах 1999–2003. Чекають на видавця ще три романи з цього циклу: “Окупація”, “Останні гайдамаки”, “Лісове братство”.
Цьому періоду історії України та його історичним постатям автор присвятив низку документальних і біографічних нарисів: “…Я, батько Махно” (1991), “…Я, комбриг батько Махно” (1992), “Нестор Махно” (1998), “…Я, голова Гуляйпільського совєта, Нестор Махно” (1999), “Микола Міхновський. Володимир Винниченко. Симон Петлюра”, “Ніколай Лєнін (Владімір Ульянов)” (1998), а також цикл ще не опублікованих документальних романів: “Білі”, “Есери”, “Красні”, “Отаман Григор’єв”, “Махновія”.
Автор публіцистичних творів “Червоний грозовій” (1988), “Слідчий експеримент” (1989), “Діоксиновий присмак влади” (2008), “Зоряний час леді Ю” (2009), “Зраджений народ” (2007), а також “Короткого тлумачного словника козацької мови” (2010).
Ю. Д. створив десятки романів та повістей, що належать до пригодницького і детективного жанрів: “До стіни не відвернулися” (у співавт. з Сергієм Плачиндою, 1984), “Лісодубія” (1990), “Скарби мовчать” (К., 1985), “Розшук” (К., 1988), “Гонорар за злочин” (Полтава, 1990), “Смерть аноніма”, “Замах на слідчого”, “Рекет”, “Абсолютно секретний агент” (Полтава, 1991), “Слідами Чорної відьми”, “Тєнєвой слєдоватєль”, “Тіньовий слідчий” (Полтава, 1992), “Ніхто нічого не бачив” (Полтава, 1993), “Розшук злочинця припинити” (Полтава, 1994), “Убивця вбивць”, “Слідчий Карий проти лтавської мафії” (Полтава, 1995), “Кримінальне лото” (Полтава, 1996), “У павутинні ЧК” (Кобеляки, 2002) та ін.
Написав чимало прозових книг для дітей: “Абсолютно секретный агент” (1991), “Версія для комісара поліції”, “Тайник у підземеллі”, “Обшук без дозволу” (1992), “Помилка секретного агента” (1998) та ін.
У творчому доробку автора також кілька поетичних книг: “Смолкнувшие струны”, “Усе мина” (Лубни, 1999), “П’ятдесят” (Лубни, 2001), “Догорає свіча”, “Украдена ніч” (Лубни, 2002), “Повстанські пісні”, “Крик змія” (Кременчук, 2003), “Дзвони падолисту” (2006), “Козацькі пісні” (2007), “Я народу козацького син” (2009), “Вибрані поетичні твори” (2010), “Шістдесят” (2011). Кілька книг адресовано рибалкам-любителям: “Яку, де, коли, чим і як ловити рибу?” (1992), “Порадник рибалки” (1992), “Зимова риболовля”, “Що чіпляти на гачок?”, “Все про поплавцеву вудку”, “Рибалці про риб України” (1994).
Член Національної спілки письменників України (з 1994). Лауреат літературних премій ім. Панаса Мирного (2004), ім. Володимира Малика (2002), ім. Юрія Яновського (1976). Переможець багатьох всесоюзних, всеукраїнських та обласних конкурсів на кращий літературний твір про міліцію.
Л-ра: Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 90 с.; Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. – Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. – 500 с.; Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 498 с.
