Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України


Хало Ольга Іванівна (уродж. Каць; 02.07.1953, смт Оржиця Полтавської обл.) – поетеса, прозаїк.
Походить із родини службовців. Закінчила філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (нині національний університет ім. Б. Хмельницького). Працювала вчителем української мови та літератури СШ № 2 м. Лубен. Очолювала літоб’єднання ім. О. Донченка при газеті “Лубенщина” (1995–2003).
Авторка книг “Бешкетники” (Полтава: Полтавський літератор, 1993) – повість для школярів, у якій ідеться про витівні пригоди п’ятикласників під час літніх канікул та страшні картини Голодомору 1933-го; “Зупинися, щемна мить спокою” (Полтава: Полтавський літератор, 1994) – збірка віршів про неповторну красу земних принад, роздуми над сенсом людського буття, інтимна лірика; “Северин Наливайко” (Лубни, 2001) – поема про шлях України до волі, розповідь про козацького ватажка, безстрашного лицаря Северина Наливайка, його перемоги й останню поразку; “Катерина Білокур” (Полтава: Полтавський літератор, 2001) – поема про долю справжнього таланту, художницю з Київщини, життя якої – як спалах квіткового різнобарв’я на безсмертному полотні, уривки з твору звучали на Національному радіо; “Геєна” (Полтава: Полтавський літератор, 2001) – довершений гостросюжетний роман про великі випробування, що випали на долю нашого народу, про найжахливіші сторінки історії часів голодомору 1932-1933 рр., руйнування храмів, репресії, розтління людських душ, страхіття останньої війни; “Сонячна ромашка” (Полтава: Астрея, 2002) – пісні на слова Ольги Хало, одна з яких – “Літо” – виконувалася на відбірковому турі республіканської програми “Мелодія двох сердець” Віталія і Світлани Білоножків; “Квіти моєї любові” (Лубни, 2006) – поеми, вірші, байки про історичну пам’ять поколінь, сутність людського життя, красу людських почуттів, прикрі вади суспільства; “У край вічного сонця” (Лубни, 2008) – повість про життя первісних людей в антропогеновий (четвертинний) період кайнозойської ери, коли до сучасної території України наближався льодовик, захоплива розповідь про пригоди двох дітей – Ока й Лунь, які через неймовірні труднощі та небезпеки дістаються у край Вічного Сонця; “Золота підкова України” (Лубни, 2009) – історичні поеми, заримована об’єктивна історія нашої Батьківщини. П’ять поем – “Останній шлях гетьмана Івана Мазепи”, “Ян Собеський”, “Лубни”, “Едінга”, “Северин Наливайко” – присвячені реальним людям, які впливали на історичний процес і цим самим відіграли важливу роль у долі українського народу. У всьому розмаїтті економічного, політичного, культурного життя вимальовується єдиний образ нашої держави, висвітлюється життя й діяльність трагічних постатей історії – гетьманів, кошових, козацьких ватажків; твори базуються на документальних матеріалах України, Росії, Польщі, у них голосно дзвенять шаблі і степ гуде запеклим боєм, помирають герої і воскресає пам’ять про них, змінює обличчя світ, приходять з пороху віків сильні постаті, щоб повідати сучасникам про ціну волі і власного життя; “Корона Вишневецьких” (2011) – істричний роман-хроніка про події від поразки Северина Наливайка під Лубнами в 1596 до сходження в 1669 на трон Речі Посполитої Міхала-Корибута – останнього представника королівської гілки князів Вишневецьких.
Опублікувала низку праць про Оржиччину: “Відгомін оржицьких степів” (Полтава: “Рік”, 1998) – історико-літературний нарис, у якому з художньою виразністю подано історію найбільших населених пунктів Оржиччини від часу їхнього заснування до 1994 та біографічні відомості про видатних особистостей цього краю; “Оржиця” (Полтава: “АСМІ”, 2006) – історичний довідник про минуле й сучасне селища міського типу Оржиця, найважливіші події, видатних людей, установи, організації й колективи, служби та товариства; “Оржиччина. Історія і сьогодення” (Полтава, 2008) – історична розповідь про природу, історію, економічний та духовний розвиток славного хліборобського краю Полтавщини – Оржиччину, про її людей та їхню звитяжну працю.
Друкувалася в колективних збірниках: “Самоцвіти” (Київ, 1996), “Посульська муза” (Лубни, 1998), “Про витязя слово” (Черкаси, 2002), “Посади калину” (Лубни, 2003), “Сонячне перевесло” (Лубни, 2003), “Калинове гроно” (Полтава, 2005), “Уроки Володимира Малика” (Полтава, 2005), “Віршограй” (Миргород, 2005), “Відлуння Василевого Різдва” (Полтава, 2005), “Відлуння Чорнобиля” (Полтава, 2006), “Літературні музеї Полтавщини” (Полтава, 2006), “Біла Альтанка” (Полтава, 2007), “Дзвінке перо Посулля” (Лубни, 2008), “Сяйво рідного слова” (Лубни, 2009). Сценарист, режисер монтажу багатосерійного документального фільму “Лубни в ХХ сторіччі”. Автор слів “Гімну Лубен”.
Упорядник хрестоматії “Література рідного краю” (Лубни, 2000), у якій уміщено біографічні довідки письменників Лубенщини та їхні твори: Петра Артеменка, Олеся Донченка, Василя Симоненка, Петра Лубенського, Володимира Малика, Петра Мостового та ін., подані методичні розробки уроків, запропоновані зразки творів. Авторка навчального посібника “Дидактичний матеріал з української мови (синтаксис)” (Полтава, 2004) (на основі історичних та літературних джерел Полтавщини).
Член Національної спілки письменників України (з 2001).
Лауреат премій ім. В. Малика (2002), ім. І. П. Котляревського (2009), ім. Панаса Мирного (2012), ім. Василя Симоненка (2012).
Відмінник освіти України. Учитель-методист вищої категорії.


Л-ра: Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 90 с.; Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. – Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. – 500 с.; Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 498 с.