Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України


   Нечитайло Іван Якович (18.06.1935, с. Огирівка Великобагачанського р-ну Полтавської обл.) – журналіст, прозаїк, поет.
   Закінчив Білоцерківську СШ (1954), факультет філології та журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині національний університет ім. Тараса Шевченка) (1965), Вищу партійну школу (1972). Після навчання в школі служив в армії. Працював у великобагачанській районній газеті “Ленінський шлях” (1957–1961), миргородській міжрайонній газеті “Прапор перемоги” (1962–1963), відповідальним секретарем, заступником редактора решетилівської районної газети “Червоний Жовтень” (з 1963), редактором шишацької районної газети “Сільське життя” (1963–1970), заступником голови Шишацької районної Ради депутатів трудящих (1972), інструктором Полтавського обкому Компартії України (1974), завідувачем відділу у справах релігій Полтавського облвиконкому (1975–1995).
   Перший вірш “На сінозбиранні” опубліковано 1952 у великобагачанській районній газеті “Ленінський шлях”. Друкувався також в обласних газетах “Зоря Полтавщини”, “Комсомолець Полтавщини”, республіканських журналах “Ранок”, “Перець”, “Хлібороб України”. Павло Тичина, познайомившись із творами юного поета, побажав йому: “Хай росте талант Ваш. Він у Вас хоч і молодий, але ж яскравий”. Мистецький хист І. Н. пізніше високо оцінив полтавець Олександр Ковінька: “Нахил до гумору у Вас є. А це головне, збирайте по зернині і творіть. Упевняю – вийде. Діло буде. Понесете людям сміх. Не все зразу робиться. Школа і труд сміхотворні плоди принесуть… Пишіть, працюйте… Не вийшло досконало одне, друге, третє… вийде п’яте”. Автор книг “Важкі борозни” (оповідання, новели, повісті) (Х.: Прапор, 1985), “Крутосхили” (оповідання, новели, повісті) (Х.: Прапор, 1990), “Жайворонкове небо” (новели, поезія, байки) (Полтава: Криниця, 1996), “Поміж крутих берегів” (поезії) (Полтава: АСМІ, 2000), “Далекі спалахи” (новели, повісті) (Полтава: АСМІ, 2001), “Вічно молода Марія” (віршована повість) (Полтава: Астрая, Дивосвіт, 2002, 2006, 2008), “Осінні подихи весни” (поезії) (Полтава: Астрая, 2003), “Михайлівське надвечір’я” (вірші, новели) (Полтава: Астрая, 2004), “Треба жити” (поема, вірші) (Полтава: Техсервіс, 2005), “Сміх – не гріх” (сатира, гумор) (Полтава: Форміка, 2007), “А життя дається раз…” (вибрана проза: новели, оповідання, повісті) (Полтава: Техсервіс, 2007), “Арабески – душі сплески” (сучасні українські рубаї) (Полтава: Дивосвіт, 2008), “Свіча безсмертя” (поема) (Полтава: Полтавський літератор, 2008), “Відлуння серця” (лірика) (Полтава: Полтавський літератор, 2009), “Небом осяяна” (поема-легенда) (Полтава: Дивосвіт, 2010, 2011), “Негаснучі зорі” (віршована повість, поеми) (Полтава: Дивосвіт, 2011).
   Обирався членом президії Полтавського обласного товариства охорони пам’ятників культури і архітектури, вів літературну студію “Червона калина” при диканській райгазеті “Трудова слава”.
   Уся творчість пов’язана тільки з Полтавщиною. У його доробку твори про славних полтавців – Марію Башкирцеву, Миколу Гоголя, Сашу Путрю, про партизанку Марію Маленко.
  Член Національної спілки письменників України (з 1998), Національної спілки журналістів України (з 1961), Полтавської спілки літераторів (з 1992).
   Лауреат Полтавських обласних премій ім. Панаса Мирного (2008) та ім. Леоніда Бразова (2009). Нагороджений медаллю “Ветеран праці”.


Л-ра: Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 90 с.; Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. – Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. – 500 с.; Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 498 с.