Плотникова Раїса Василівна (уродж. Жарова; 07.11.1955, м. Лубни Полтавської обл.) – поетеса, прозаїк.
Освіта середня. З 1974 по 1992 працювала в Лубенському міськпобуткомбінаті. З 1992 приватний підприємець.
У 1979 за передмовою Володимира Малика побачила світ перша добірка віршів у лубенській районій газеті. Вірші та проза публікувалися в обласних і всеукраїнських часописах – “Бахмутський шлях” (2009), “Вітчизна” (2008), “Дніпро” (2004, 2009), “Жінка” (1997, 1998, 2000), “Криниця” (1997), “Єгупець” (2007, 2008), у газетах – “Літературна Україна” (2005, 2007), “Українська літературна газета” (2011), “Молодь України” (2003), “Хрещатик” (2010), “Літературна Полтавщина” (1996, 2001, 2002), “Село Полтавське” (2002), “Довір’я” (1997), “Хлібороб” (2003), “Кримська світлиця”, “Зоря Полтавщини”, в альманасі “Рідний край” (2010), у місцевій пресі. Твори Р. П. увійшли до хрестоматії “Література рідного краю” (Лубни, 2000), антології поезії полтавських літераторів XX століття “Калинове гроно” (Полтава; Кременчук, 2004), колективних збірників “Сонячні перевесла”(Лубни, 2003), “Відлуння Василевого Різдва” (Полтава, 2004), “Біла альтанка” (Полтава, 2007), “Дзвінке перо Посулля” (Лубни, 2008), “Сяйво рідного слова” (Лубни, 2009), “Голодомор у першій столиці” (Х., 2008).
У альманасі “Єгупець” з’явився роман “В яру згасаючих зірок” (2007. – № 17, вид-во “Дух і літера”), а в журналі “Дніпро” – роман “Обличчям до полум’я” (2009. – №№ 7, 8, 9). Окремими книгами видано збірки поезій “Втомилася мовчати...” (Полтава, 1997), “В передчутті...” (Полтава, 2003), новел і віршів “Розіп’ята на двох хрестах” (Полтава, 1997), прози та поезії “Не всі ночі темні” (Полтава, 1998), новел “У лабіринтах міста спокус” (Полтава, АСМІ, 2009), прози “Обличчям до полум’я” (Полтава, АСМІ, 2010), а також романи “Афганський кут” (К., 2005), дилогія “Реквієм для Рози” (Х., 2016) та «Непманша»
(Х., 2019).
Духовна біографія Р. П. – у її творах. Слово письменниці міцне й нерозмите, характери персонажів самовіддані й самозаглиблені, буяння почуттів часто поступаються осмислювальній глибині і прагненні піднести значущість буденності. Людина у її зображенні – епіцентр усесвіту, творець власного життя. Критики й літературознавці справедливо зауважують, що стиль письма Р. П. кінематографічний. Складні і на перший погляд “невигідні” теми насторожують читача, тримають його в постійній напрузі. Поезія її співзвучна яскравим творам художників, вона наповнена музикою й образами, широтою думки. Письменниця вимодельовує за власними законами стилістичні фігури й тропи. Вона знаходить нетрафаретні слова, щоб виповісти любов до своєї землі, до людей, до України, до всього, що її оточує.
Роман письменниці «Реквієм для Рози» нагороджений спеціальною відзнакою «Вибір видавця» у номінації «Романи» «Коронації слова» (2016).
Лауреат Полтавських обласних премій ім. Л. Бразова (2008), ім. І. П. Котляревського (2012), ім. Панаса Мирного (2017), премії ім. Володимира Малика (2011) та Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (Держава Ізраїль, 2013), X Всеукраїнського літературного фестивалю “Просто так” (2009).
Член Національної спілки письменників України (з 1999).
Л-ра: Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 90 с.; Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. – Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. – 500 с.; Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 498 с.
