Роговий Юрій Феодосійович (14.10.1957, с. Устимівка Глобинського р-ну Полтавської обл.) – поет, прозаїк, літературознавець.
Навчався в Устимівській 8-річній та Пирогівській СШ Глобинського р‑ну, куди батьки переїхали після затоплення рідних країв штучним Кременчуцьким “морем”. Закінчив природничий факультет Полтавського педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка (нині національний педагогічний університет) (1980). До 2005 працював учителем хімії та біології Пирогівської СШ.
Перші вірші надрукував у глобинській районній газеті “Зоря комунізму” 1973, а перші оповідання – в обласній газеті “Комсомолець Полтавщини” наприкінці 70-их. Оповідання та літературознавчі матеріали публікували газети “Літературна Україна”, “Українська літературна газета”, “Літературна газета” (Луганськ), “Зоря Полтавщини”, часописи “Київ”, “Дзвін”, “Золота Пектораль”, “Перевал”, “Кур’єр Кривбасу”, “Холодний Яр”. Автор книг “Моє життя – то творення любові” (автор та упорядник, 1999), “Довга дорога до “Свята” (Слово для Батька)” (2000), “Серед білих снігів” (оповідання, 2001), “Іскра небесна” (вірші, 2001), “Стиглі вишні” (вірші, 2004), “Покора-Покара-Покута” (колаж, 2004), “Роса в червону ніч” (автор та упорядник, 2006), “Святвечір” (оповідання, 2007), “Маятник часу” (вірші, 2007), “«Удосвіта, коли не спалось». Листи Феодосія Рогового” (упорядник, 2009), “«Я світові потрібен як приклад, як можливість». Записники Феодосія Рогового” (упорядник, 2009), “Посульська Тризна” (колаж, 2009), “Березневий сніг” (тривірші, 2010), “Медова повінь” (тривірші, 2011), “Самотній Ангел” (тривірші, 2012).
Ю. Р. – син відомого українського майстра художнього слова Феодосія Рогового. Про цю творчу династію влучно висловився літературний критик Євген Баран: “Не кожен зважиться писати, коли його батько є класиком української літератури ХХ століття. Не гіпсовим класиком радянської доби, а справжнім, глибинним... Аж дивно, що такі Автори у нас ще з’являються. Якийсь екзистеційний смуток переймає їхні твори. Бо вони, самі можливо того не усвідомлюючи, уподібнюються до старих довженківських сивих дідів, які чи не єдині ще залишаються носіями генетичної пам’яті. Не спаплюженої і не зганьбленої індивідуальними й колективними зрадами”.
Лауреат премії імені Дмитра Нитченка (2008), премії Полтавської обласної ради ім. Феодосія Рогового (2018).
Член Національної спілки письменників України (з 2012).
Л-ра: Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 90 с.; Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. – Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. – 500 с.; Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 498 с.
