Шкурупій Володимир Михайлович (нині Преосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ) (20.08.1954, с. Мала Шкурупіївка Решетилівського р-ну Полтавської обл.) – філолог, письменник, видавець, богослов.
Закінчив Решетилівську СШ (1971), Черкаський державний педагогічний інститут (нині Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького) (1981), духовну семінарію (екстерном, 2005). Працював редактором Решетилівського районного радіомовлення, учителем української мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах Решетилівщини, пасічником у колгоспі (1978–1994), займався фермерством. З 1990 – засновник, видавець і головний редактор духовно-культурологічного альманаху “Великдень”, з 1992 – всеукраїнських газет “Добродій” (з 2006 виходить як духовно-релігійний двотижневик), “Чаша Агапіта”, дитячого журналу “Щедрик”, а також громадсько-політичної газети “Решетилівський час”. Автор збірок “Жива роса” (оповідання та повість. – К.: Радянський письменник, 1987), “Осіння горішина” (оповідання та повісті. – К.: Радянський письменник, 1990), “Повернення неприкаяного” (розділ з роману, датованого 1986 роком, альманах “Великдень”, 1992), повістей про Голодомор 1932–33 років “Чи я в лузі не калина” (2007), “Візьми хрест свій: Проповіді на Великий піст” (Житомир: Полісся, 2009), книги прози «Останній поріг» (Київ, 2019). Друкувався в обласних та республіканських газетах і журналах, автор численних проповідей, перекладів українською мовою акафістів, молитов та житій святих.
У жовтні 2005 прийняв чернечий постриг з іменем Афанасій, заснував чоловічий монастир в с. Білках Житомирської області, був його намісником, з 2009 – керівник Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (хіротонія на єпископа звершена 15.11.2009 в храмі святителя Миколая Набережного в м. Києві). В 2012 році закінчив Національний університет “Острозька академія” та здобув кваліфікацію магістра богослов’я (теологія). 3 червня 2015 року Божого, згідно рішення Архієрейського Собору, возведений в сан Архієпископа. Архієпископ Харківський і Полтавський Харківсько-Полтавської єпархії Православної церкви України.
В. Ш. – талановитий художній літописець, правдивий зображувач нелегкого життя селян у добу розвинутого соціалізму. У його творах добро виступає як вища сутність людського буття. Герої творів несуть у собі незрадливий дух предківських звичаїв, красу рідної мови і віру християнську. Визначальною тенденцією творчості є віра в добро й любов. Йому притаманне глибоке розуміння людських характерів. Майстерно описує побутові сцени, малює чудові картини природи. Мова пересипана приказками і прислів’ями – жива, соковита, образна. Зразком своєрідного поетичного мислення про українську долю є поетичний доробок.
Проповіді владики Афанасія допомагають людині знайти дорогу до Бога, до віри православної, до Церкви.
Член Національної спілки письменників України (з 1988).
Лауреат Полтавських обласних премій ім. І. П. Котляревського (2014), ім. Феодосія Рогового (2020). Книга прози «Останній поріг» (Київ, 2019) отримала І місце в номінації «Краще прозаїчне видання» конкурсу «Краща книга Полтавщини – 2019».
Л-ра: Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 90 с.; Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. – Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. – 500 с.; Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 498 с.
