Стороженко Павло Сергійович (15.02.1946, с. Долина Диканського (нині Полтавського) р-ну Полтавської обл.) – прозаїк, критик, перекладач, журналіст.
Закінчив Крюківський машинобудівний технікум (м. Кременчук) – (1965), Полтавський державний педагогічний інститут ім. В. Г. Короленка (нині національний педагогічний університет) (1973), Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (м. Київ) (1980).
Перебував у лавах Радянської Армії (1966–1969). Працював електрогазозварювальником на Полтавському заводі “Знамя” (квітень-червень 1966), учителем російської мови та літератури в Диканській СШ Полтавської обл., інструктором оргвідділів Диканського, Полтавського райкомів Компартії України (1973–1977), завідувачем відділу листів і масової роботи редакції газети “Комсомолець Полтавщини” (з 1977), в обласній молодіжній газеті (1977–1987), кореспондентом журналу “Перець” (м. Київ) (1987–1990), головним редактором незалежного вісника “Демократична Полтавщина” (1991), консультантом Полтавської міської Ради народних депутатів (1992–1994), редактором газети “Полтавський вісник” (1994–2004), літературним консультантом Полтавської обласної організації НСПУ (2006–2009). На громадських засадах у Полтавській обласній організації Національної спілки письменників України проводить консультації з молодими авторами, рецензує твори початківців.
Оригінальні гумористичні оповідання й переклади з німецької, польської, болгарської мов друкувалися в багатьох колективних збірниках, зокрема у щорічнику “Веселий ярмарок” (К.: Рад. письменник, 1983, 1984, 1985, 1988, 1991), “На веселім перехресті” (К.: Молодь, 1987), в обласних газетах “Комсомолець Полтавщини”, “Зоря Полтавщини”, у всеукраїнських журналах “Перець”, “Україна”, “Вітчизна”, “Трибуна” та ін.
Творчість П. С. жанрово різноманітна. Його гуморескам властиві багатотемність, гострота, злободенність і виняткова значущість конфліктних ситуацій. Він “розв’язує” життєві колізії делікатно, не вдаючись до прямої дидактики. Неодноразово відзначений як лауреат журналу “Перець”. Допитливий і різнобічний освічений письменник у нарисовій та пригодницькій прозі вибудовує цікаві сюжети. Такий підхід характерний і для перекладацької діяльності П. С. Висока культура й філологічна грамотність, притаманні його текстам, слугують зразком сучасної української мови для багатьох початківців, сприяють розвиткові естетичного смаку в читачів.
Автор видань “Облава: Гуморески, фейлетони, мініатюри” (К.: Радянська Україна, 1988); “Нотатки голкіпера: Гуморески” (К.: Рад. письменник, 1989); “Винагорода за форварда: Пригодницька повість” (Полтава: Інформаційно-видавниче агентство “Астрая”, 1991); “Чемне відлуння: Літературні пародії та наслідування” (Полтава: Обласне державно-громадське видавництво “Полтавський літератор”, 1993); “Розбійники з лебединого шляху. Цікавинки про морських піратів, віднайдені, упорядковані та перекладені з різних зарубіжних джерел Павлом Стороженком” (К.: Мистецтво, 1995); “Полтавський акцент: Грубіянські епіграми” (Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2008); “Час цікавих перемін: Грубіянські епіграми” (Полтава: ПП “Інарт”, 2009).
Член Національної спілки журналістів України (з 1980), Національної спілки письменників України (з 2005).
Лауреат обласної журналістської премії ім. Григорія Яценка (1983), премії ім. Олександра Ковіньки (1994), премії Полтавської спілки літераторів (1995).
Заслужений журналіст України (1999).
Л-ра: Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 90 с.; Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. – Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. – 500 с.; Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – 498 с.
