Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

12.11.15

Дата: 12.11.15 ● Час: 23:47 ● Мітки: , ,    Коментарів немає

Але коли так вже судилось мені
В це місто врости серцевиною,
Дозволь же, о Господи, хай по стерні
Ще раз повернутись людиною!
Р. Плотникова, зі збірки «Без фіранок»

У суботу, 7 листопада, в Лубенській картинній галереї образотворчого мистецтва відбувся цікавий мистецький захід за мотивами літературних творів відомої української письменниці, члена Національної спілки письменників України, талановитої поетеси та прозаїка, а ще нашої землячки – Раїси Плотникової.
Щира атмосфера та майстерно розроблений сценарій мистецького дійства не залишили в залі вільних місць, а в серцях присутніх – місця для похмурості. Якщо говорити про захід коротко, то можна сказати просто «все вдалося».
На імпровізованій сцені розмістився ретрочемодан, поруч – стілець із накинутим шаликом, а в атмосфері запанувала незрима присутність Її Величності Слова. Лунають уривки із творів Раїси Василівни. Прозу змінюють вірші, романси продовжуються піснями. Огранені і довершені слова, наче рідкісні опали, змушують затамовувати подих. Адже і сама авторка, і її творчість - теж багатогранна та до щему відкрита.
Тут і новела про Коктебель зі збірника новел «Крим по-українськи: веселі та сумні історії», і віршовані нотатки про наше тисячолітнє місто, із якого «на всі чотири сторони життя іти», коли спогади скалками «повстряють у моє тіло, у мою душу, мою пам’ять», і сюди повертатися:
Чекай мене в Лубнах, у білих шатах,
Коли на Володимирському – ніч…
І взагалі – нотатки автора про час, який іде через нас і крізь нас.
Хочеться відзначити професійну декламацію Ірини Кедріної, Наталії Медведовської, Марти Жарової (доньки поетеси), яка неперевершено озвучила один із останніх віршів своєї мами про фантоми Донбасу. А ще – довершений виступ вихованок літературної студії ім. Олени Теліги школярки Владислави Іващенко та студентки Харківської юридичної академії Людмили Даценко. Як повідомила керівник літстудії та один із організаторів заходу, поетеса Лариса Галич: «У нас був ще один «учасник сцени». Це чемодан. Куди б ми не збиралися їхати, ми складаємо в нього найнеобхідніше та найцінніше в житті. Тож у чемодані Раїси Плотникової найцінніше, що є в житті кожного письменника – книги». Протягом усього дійства кожен із учасників брав із відкритого на столі чемодана одну із низки книг авторки та зачитував із неї кілька рядків.
Удалим доповненням заходу стали пісенні вітання на слова Раїси Плотникової під акомпанемент піаніно автора та виконавця Віктора Антощака, а також виконавця і композитора з Лохвиччини Валерія Червоненка. Шлягеру «Жриця кохання» підспівував та аплодував увесь зал.
На захід завітали та привітали ювілярку: подружжя Олександр та Людмила Грицаєнко, очільник міського управління культури Юрій Литовченко, директор краєзнавчого музею Тамара Дяченко, журналістка Наталія Павленко, представники мас-медіа та творчої інтелігенції міста, друзі, колеги по творчості та перу авторки.
У своєму слові міський голова Олександр Грицаєнко відзначив, що це свято – великий подарунок, адже сьогодні: «Тут можна поринути в глибину тисячоліть і в глибину життя. Відчути любов до світу, до природи та до людини».
Приємною несподіванкою став виступ голови лубенського літоб’єднання ім. Донченка, редактора газети «Лубенщина», письменника Олександра Міщенка, котрий відзначивши талант ювілярки, що вміє «огранювати діаманти духовності в творчість» вручив Раїсі Плотниковій  обласні грамоти за вагомий внесок у розвиток літератури рідного краю.
А художник Володимир Мірошниченко, проникнувши у глибину творчої душі письменниці, подарував їй власноруч написаний портрет.
* * *
Саме 7 листопада Раїса Плотникова – автор багатьох поетичних та прозових книг, численних публікацій у всеукраїнській та обласній пресі – відзначила свій гарний, осінній, ювілейний День народження. Як зізналася сама авторка – відзначила так, як схотіла: із друзями і книгами, у колі своїх літературних персонажів. Від часу її першої збірки поезій «Втомилася мовчати» і до останньої в часі – «Без фіранок» із-під пера авторки вийшло чимало історій – веселих та сумних, романтичних і приземлених, багато з них мають непередбачувану фабулу та, як люблять говорити літкритики, «карколомний сюжет». Це романи «Афганський кут», «Обличчям до полум’я» та «В яру згасаючих зірок», кілька циклів новел, дитяча казка, чисельні публіцистичні нариси та інтерв’ю, збірки поезій, жодна з яких не схожа на попередню. Вона – лауреат кількох престижних літературних премій, бажана гостя прозових та віршованих антологій, щира, відкрита, має на все власну думку і ніколи нею не поступається.
У кожному своєму амплуа ця жінка лишається унікальною та неповторною. Вона стоїть обличчям до полум’я Слова і навіть тоді, коли це полум’я намагається обпалити, на її устах лише виринає трішки чаклунська посмішка. Вона – творець цього полум’я. Вона зробила все, щоб це полум’я зігрівало й нас. Тож зі святом Вас, знайома незнайомко! Хай пишеться і видається, хай читається і зачитується! Всіх благ!
Ганна КРЕВСЬКА

0 коментарі:

Опублікувати коментар