Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

10.2.16

Дата: 10.2.16 ● Час: 20:26 ● Мітки: ,    Коментарів немає
В останній день минулого року мешканці села Кибинці на Полтавщині отримали незвичні вітальні листівки з віршами поета-футуриста Михайля Семенка.
Це була перша акція в рамках проекту «Метро до Кибинець», який започаткували поетка Любов Якимчук і культурна менеджерка Галина Танай.
Стенд, присвячений Михайлеві Семенку, в Кибинській бібліотеці.
А вже в лютому в Кибинцях відбулася наступна неординарна подія – лекція журналіста Юрія Макарова про нешаблонного Тараса Шевченка.
З чим пов’язана така увага культурної спільноти до маленького полтавського села і як це позначиться на його майбутньому?
Нині назва села Кибинці у Полтавській області мало нам про що говорить, утім, на початку ХІХ століття це село називали «малоросійськими Афінами». Усе завдяки правнуку племінника Івана Мазепи поміщику Дмитрові Трощинському.
Це саме той Трощинський, що мав високі державні посади при трьох імператорах. Саме той, що показував Катерині ІІ завойований внаслідок російсько-турецьких воєн Крим. І саме він був одним з ініціаторів першого видання «Енеїди» Івана Котляревського.
Отже, цей чоловік купує красивий маєток із італійськими скульптурами, що розташувався на пагорбі біля мальовничого ставка, та організовує в Кибинцях оркестр та домашній театр.
Сцена театру базувалася прямо посеред ставу і на ній грали Микола Гоголь та його красуня-акторка мати, а батько сімейства Василь Гоголь-Яновський займався постановками п’єс разом із Василем Капністом.
Іншими словами, у першій чверті ХІХ ст. Кибинці були важливим культурним центром, тож, не дивно, що наприкінці ХІХ ст. саме тут з’явився на світ і виріс культовий український поет-футурист Михайль Семенко.
Семенкова мати була рустикальною письменницею на кшталт Марка Вовчка. Ця жінка вмудрялася щороку вагітніти (ніби аж шістнадцять разів), народжувати і вчити французьку мову під час варіння борщу, а у вільний від цього всього час – писати. А ще дуже нервувала, коли її чоловік-писар дорікав, що її бабця була байстрючкою Трощинського.
Якщо Микола Гоголь в листуванні згадує про театр у Кибинцях, то Михайль Семенко у віршах пише про метро до рідного села із усіх тих Нью-Йорків, Берлінів та інших знаменитих міст.
«… І буде до метра паризького – дороги ніч од Кибинець», – ідеться у його «Підземці».
Історія сплелася в тугий вузол. І гріх, знаючи про все це, було не заснувати тут культурний проект, пов’язаний передусім із Семенком, але також з іншими постатями цього села.
Я запропонувала цю ідею культурній менеджерці Галині Танай, і так ми почали «прокладати» «Метро до Кибинець».
Перша акція відбулася 31 грудня, у 123 день народження Михайля Семенка. Дизайнер Юрій Барабаш зробив для нас листівки із віршами поета про Кибинці – ними ми інформували село про початок проекту.
 Поштарка розвозить кибинцям новорічні листівки з віршами Михайля Семенка
Підійшли з листівками до сільради, і нас одразу завели в кабінет до сільського голови Людмили Мисяк. Так, наступну акцію вже в лютому ми зробили з її допомогою. Це була лекція про нешаблонного Шевченка від журналіста Юрія Макарова.
«Тут такі ритми, що водичкою тільки полити, і воно буде рости», — говорить Макаров біля палацу культури в Кибинцях.
Лекція Юрія Макарова про нешаблонного Тараса Шевченка в Кибинській школі
Палац зовсім не палац, а величезна будівля з облупленою штукатуркою, побудована 1992 року. Саме в ній знаходиться сільська бібліотека зі столітніми фотографіями поета Михайля Семенка і недослідженим рукописом іншого авангардиста Андрія Чужого.
Школа, яку звели 1914-го, саме в рік заснування українського футуризму, виглядає значно презентабельніше – міцна й красива, розфарбована в синьо-жовті кольори. У школі і проходить лекція Макарова.
«Англієць скаже: я англієць, тому що Шекспір. Француз скаже: я француз, тому що Мольєр чи Бальзак, – починає Макаров. – Англійці весь час перебувають зі своїм культурним героєм у діалозі — малюють карикатури, перекладають на сучасну мову. Бо якщо ти не говориш зі своїм героєм, він стає пам’ятником. Ми це вже проходили».
На думку Макарова, українці зараз теж говорять із Шевченком, і це видно по грошах, де Кобзаря з вусами замінив молодий Шевченко. Це стало очевидним під час останнього Майдану: Шевченка зображали революціонером із шиною, на барикадах, у балаклаві.
Образ Шевченка люди переосмислювали весь час, починаючи з легенд, що з’явилися по його смерті. А портрет Сковороди, що висів у кожній хаті, замінили на портрет Кобзаря.
Цей діалог вів і Семенко, коли писав «я палю свій «Кобзар» та «Шевченко з черевом і мозком, а не висклі, підмащені олією мощі». І продовжує його Макаров, тут, у Кибинцях.
На цю культурологічну лекцію з’їхалася найвища районна влада — голова Миргородської районної ради Леонід Яринич, заступник голови Миргородської районної державної адміністрації Олександр Гуржій та працівники культури Миргорода.
Юрій Макаров, Любов Якимчук і сільський голова Кибинців Людмила Мисяк
А кибинчани кажуть, що про цю подію пліткують у миргородських перукарнях. Це теж ознака успішності.
Проект продовжується і плани оптимістичні. Регулярні культурні події в Кибинцях для дітей і дорослих, воркшопи для працівників культури району. Також хочемо започаткувати футуристичний фестиваль «Метро до Кибинець» та провести мистецьку резиденцію.
Як каже місцевий меценат і власник невеличкого готелю в Кибинцях, «будуще тільки починається». І в цьому майбутньому ми будемо говорити: геть від столиці!
Культура потрібна селам, містечкам. Потрібна фермерам і робітникам. Потрібна в Кибинцях.
Любов Якимчук
Джерело: Українська правда. Життя

0 коментарі:

Дописати коментар