Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України

14.05.16

Так у свій час сказав великий Йоганн Вольфганг Гете. Розширити можливості літературного туризму, показати їх полтавцям, українським та іноземним туристам покликаний проект «Літературно-краєзнавчі маршрути «Земляки», який нині реалізує Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України
Читаючи книгу, ми переносимося до описаного в ній вигаданого або існуючого світу. В такий спосіб читач отримує можливість взяти участь у неймовірних подіях, які він не в змозі пережити у повсякденному житті. Тим більше, для цього навіть непотрібно покидати помешкання. Однак, коли закінчується наше читання, тієї ж миті закінчується і пригода, яку подарувала книга. Тягнемося за наступною, щоб заповнити пустку. Часом, однак, ця книжка стає для нас настільки цікавою, що ми хотіли б перенестися у місця, пов’язані з її героями, або автором. Внаслідок цього прагнення утворився новий вид туризму, який називається літературним. 

Проект спільно фінансується Європейським союзом та реалізовується за підтримки Центру Культурного Менеджменту та Асоціації Агентств Місцевої Демократії (ALDA) в рамках програми CHOICE.
Партнери – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського та Культурний проект «Метро до Кибинець».
Голова обласної організації НСПУ Наталія Кірячок розповіла про те, що непросто було визначитися, які постаті обрати, щоб на їх малу батьківщину та особливі для них місця на Полтавщині прокласти літературно-краєзнавчі маршрути. Адже важко знайти куточок області, непов’язаний із життям відомих письменників. Спочатку мова йшла про десять імен: хотілося популяризувати творчий спадок і Павла Загребельного, і Анатолія Дімарова, і Олеся Гончара, і Феодосія Рогового, й інших видатних полтавців... Врешті, зупинилися на таких постатях, як: Леся Українка, Олена Пчілка, брати Григір і Григорій Тютюнники, Михайль Семенко. Відповідно до цього, проект охопить Гадяцький, Зіньківський і Миргородський райони, де заплановано осучаснити існуючі музейні експозиції і створити нові, використовуючи європейський досвід, а також розробити, випробувати і запропонувати туристам маршрути із заходами більш різноплановими, ніж просто відвідування місць, пов’язаних із життям і творчістю письменників.
Чи багато хто знає, що село Кибинці Миргородського району, де народився і виріс поет-футурист епохи розстріляного Відродження Михайль Семенко, називали «українськими Афінами»? 
Як і немало інших яскравих особистостей «жорсткої і жорстокої» (означення поета) доби, в яку випало жити й творити Семенку, він був роздавлений безжальним колесом сталінських репресій. 23 квітня 1937 року в Києві відбувся останній творчий вечір Михайля Семенка, через три дні після якого поета заарештували і кинули до в’язниці, а через півроку розстріляли. Семенко загинув у 30-х роках минулого століття на тій самій багатостраждальній вулиці Інститутській у Києві...
Поет реабілітований посмертно. У 1958 році в серії «Бібліотека поета» з’явилися «Вибрані твори Михайля Семенка». Його заслуга – широка розробка верлібру. Для українців норма – витримана строфа, витримана рима. У центрі поетичних творів футуристів, таких, як Михайль Семенко, три «м»: місто, машини, маса. Футуристичне мистецтво не цікавиться минулим. Тексти представників цього напрямку динамічні, без розділових знаків і великих букв. Музикою вони вважають шум міста... Творчість Семенка стала особливим явищем в українській літературі, його пізніше назвали своїм учителем Іван Драч і Микола Вінграновський.
З Кибинцями пов’язані імена поміщика Дмитра Трощинського – представника гадяцької полкової старшини, який мав тут маєток, що був одним з основних осередків української культури, і Миколи Гоголя. Батько письменника Василь Гоголь-Яновський був управляючим маєтків Трощинського.
Що в селі залишилося з тих часів? Нічого. Лише ставки (на ставках Трощинського показували вистави прямо на воді. Тому про Кибинці казали: «Афіни. Трощинські Афіни»).
«...І буде до метра паризького – дороги ніч од Кибинець», – пише Михайль Семенко у вірші «Підземка». Саме тому краєзнавчий маршрут, який вестиме до витоків його творчості має назву – «Метро до Кибинець». Так, можливо, буде називатися і футуристичний фестиваль імені Михайля Семенка, який проводитиметься в цих місцях. Культурний проект «Метро до Кибинець», натхненницями якого є письменниці Галина Танай та Любов Якимчук, є самостійним проектом, який тісно співпрацює з проектом «Земляки». Саме вони очолять роботу по створенню цього літературного маршруту. Адже об’єднавши зусилля і узгодивши дії можна досягти значно більшого успіху.

Говорячи про Григора Тютюнника, керівник майстерні по створенню літературно-краєзнавчого маршруту на Зіньківщині професор Олексій Неживий зазначає, що цей письменник – другий після Тараса Шевченка, твори якого найбільше вивчаються в загальноосвітній школі. На батьківщині письменника в Шилівці Зіньківського району є лише невеличка музейна кімната, яка розповідає про життя і творчість Григора Тютюнника, створена завдяки ініціативі директора школи і вчителів. Олексій Неживий вважає розвиток літературних музеїв справою дуже важливою, він переконаний, що завдяки цим закладам наш письменницький край буде відомим на весь світ. У минулому Олексій Іванович створив літературно-меморіальний музей Григора Тютюнника в окупованому нині місті Антрацит на Луганщині.
Говорячи про всесвітньо відомих Олену Пчілку, Лесю Українку, Драгоманових, розуміємо, що тут ще досить широке поле для відкриттів. Особливий інтерес являє епістолярій Олени Пчілки, хоча полтавські дослідники сьогодні мають можливість працювати лише з копіями її листів... Разом із працівниками Гадяцького літературного музею родини Драгоманових, представниками бібліотечної системи очільниця майстерні по розробці маршруту на Гадяччині поетеса і журналістка Інна Снарська нині ретельно вивчає маловідомі сторінки життя відомих особистостей.
Однією з родзинок проекту стануть документальні драми за мотивами життя й творчості письменників. На думку організаторів, цей жанр, за умови нового прочитання, є ефективним способом популяризації літературної спадщини.
Координатор навчальної програми в рамках проекту письменниця Олена Гаран переконана, що потрібно звернути особливу увагу на роботу в місцевих громадах. Від активістів у значній мірі залежить, якими будуть маршрути, їх життєздатність і вплив на локальний розвиток, для якого туризм дає потужний поштовх.
Потрібно прагнути, щоб літературні музеї перетворилися на своєрідні острівці активності, де б турист не просто оглядав експозиції, а й сам був учасником процесу. У багатьох європейських містах у подібних закладах проводяться літературні вікторини і квести, там пропонуються прогулянки за творами письменника, театралізовані міні-вистави. Літературний туризм є візитівкою і окрасою як мегаполісів, так і маленьких містечок та сіл. Такий досвід варто переймати, підтримуючи і розвиваючи місця, де оживатимуть герої книжок.

Прес-служба ПОО НСПУ

0 коментарі:

Дописати коментар