Юлія Манойленко «На покуті свята»: презентація збірки

Прости мій біль, у ньому три сльози,

І три дороги, і печаль велика.

У решеті водиці принеси,

Бо спрага не дає ні жить, ні дихать.

                                     Юлія Манойленко

Минулої неділі у Лубенській центральній районній бібліотеці ім. В. Малика під спів бандури та українських народних пісень відбулася презентація книги поетеси, наукового співробітника Лубенського краєзнавчого музею, члена Національної спілки письменників України Юлії Манойленко «На покуті свята».

Чудовий сценарій, який написала завідувачка ЦБС Валентина Сьомак, гості, серед яких значну частину становили земляки авторки, добірні рядки поезії, у виконанні героїні свята і юних представниць літстудії «Слово» Лубенського медучилища (керівник – Ніна М’якота), ромашково-василькові букети різнотрав’я – усе це створило напрочуд творчу та гармонійну атмосферу заходу.

Як зазначили ведучі – працівники бібліотеки, кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків. А в кожної творчої людини найбільше щастя – це народження нового твору. Тоді прискорено б’ється серце, душу переповнюють незвичні хвилювання, зникає весь світ і думки шикуються у ритмічні строфи. Звідки вони беруться? Хто їх надиктовує? Це – одна з найбільших таємниць. Але з упевненістю можна сказати, що для митця немає нічого вищого за щастя творення.

Як зазначили учасники дійства – збірка «На покуті свята» має позитивну енергетику та містить глибоку авторську філософію. Усі три розділи: «Нам судилося багато», «Неопалимі нагідки», «Наше жито не жато» розкривають сакральну природу любові. Зокрема, сама авторка зазначає, що жито засіяне юними руками нашої України ще принесе вагомий урожай майбутньої державності та успішності. При цьому, багато поезій авторки дзвенять болем за долю нашої землі і її синів.

Голова літоб’єднання ім. Донченка, редактор газети «Лубенщина» та редактор збірки «На покуті свята» Олександр Міщенко у своєму виступі зазначив: «Книга сповнена високого польоту. Адже поезія, вміщена у ній, прийшла у цей світ, щоб зробити його кращим, сонячнішим… Це – величальна пісня людській душі».

Про це свідчать і рядки зі збірки:

Моя землице, ніжна і свята,

Я йду до тебе, я живу тобою.

На карті світу є одна мета –

Відчути пульс твій і любов потроїть…

або

Не можна Вкраїну любити,

як краю не будеш любити…

* * *

Дерева мандрують слідами ріллі та опеньків

* * *

Ти по линві ідеш – не впадеш, не впадеш –

добрі янголи раттю постануть.

Юлія Манойленко – авторка 5 книг, лауреат премій ім. О. Олеся, ім. І. Котляревського та ім. В. Симоненка. Її перша поетична збірка «Наречена вітру» (Лубни, 2002) була презентована в рідному селі Ждани. Тож приємно, що й нинішня збірка вийшла за підтримки земляцтва. Зокрема, меценатом видання став присутній на заході Олександр Темченко, який подарував поетесі ікону. Також слово тримав теж земляк авторки Василь Куксань. А духовною віссю свята став виступ теж земляка поетеси, священика УАПЦ отця Олега, який підніс Юлії ікону, назва якої послугувала назвою збірки, а усім присутнім розповів цікаву притчу про загробне життя письменника і злодія.

Також мав слово «літературний батько» першої збірки авторки Олександр Печора, який подарував поетесі власне об’ємне поетичне зібрання творів.

Авторка ж цих рядків акцентувала увагу присутніх на сакральному значенні покуття в житті українців – не лише найсвятішого місця у хаті, де поєднувалися світи небесний та земний, але й місце духовного самоочищення та піднесення людини.

Щирим словом привітала поетесу член спілки молодих художників «Друга неділя жовтня» Полтавської обласної організації НСХУ, голова ГО художників Лубенщини «Пектораль» Аліна Гончарова-Цівінська, яка повідомила, що який би душевний чи тілесний стан не мала Юлія, але на своєму робочому місці – в картинній галереї вона – з усією увагою професійно опікується творчим доробком художників. Були вітання і від головного спеціаліста Лубенської РДА Юлії Кулініч.

Пісенним обрамленням заходу стали виступи ансамблю «Вербиченька» Калайдинцівського БК, зачепив струни присутніх і наш відомий кобзар Віталій Мороз. Окремі пісні, як то «Вишиванка», «Ой, чий то кінь стоїть» всі співали гуртом.

А між квітами, автографами та співанками авторці бажали, щоб її поетична душа і надалі осявалася світлом поетичного Слова. А творче покуття не полишали натхнення та щаслива творча доля. І «Дай, боже, світові оддати те, що написане лежить. І з глибини душі дістати усе, що проситься явить» (М. Павленко).

Ганна КРЕВСЬКА,

член НСПУ, НСЖУ
Фото авторки.