Враження від «Думок і видумок» Олександра Сиченка

Почну, так би мовити, з офіційності. 28 жовтня в літературній вітальні Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського відбулася презентація книги «Думки і видумки» лубенського автора, лікаря за фахом Олександра Сиченка.

Нині – заступник головного лікаря Лубенської центральної міської клінічної лікарні Олександр Володимирович Сиченко пише вірші й має в своєму творчому доробку поетичні збірки «Римовані рядки» (2010), «Жук-корупціонер» (2010), «Римовані думки» (2012), а в 2003 році у співавторстві написав книгу про історію медицини на Лубенщині «Дорога добра та надії».

Син видатного українського письменника, майстра історичної прози Володимира Малика, голова фонду «Слово» ім. В.Малика, лауреат премії ім. І.П. Котляревського Олександр Сиченко розповів про свій шлях до творчості та зачитав кілька віршів із нової книги.

Про автора і його творчість у літературознавчому контексті говорили Микола Костенко й професор Олексій Неживий.

До зустрічі з лікарем-поетом Олександром Сиченком проявили цікавість і його «молодші колеги», студенти медичного факультету №1 Української медичної стоматологічної академії, котрі взяли участь у заході.

Після презентації всі охочі отримали від автора по примірнику «Думок…» із автографом.

Тепер – коротко щодо самої книги. Загалом, презентовані «Думки і видумки» (Сиченко О.В. Думки і видумки. – Лубни : Інтер Парк, 2015. – 74 с.) – збірка чотиривіршів, епіграм і афоризмів, сповнених живим гумором, стриманою іронією або влучною сатирою на явища, котрі не відповідають загальному естетичному ідеалові. «Думки…» вирізняються дотепністю, нерідко філософським змістом.

Не випадково, що живий гумор я згадав першим з-поміж сукупності якостей збірки. Тут наявні вдатні поетичні жартівливі вислови, що викликають просту щиру посмішку, якої, напевне, останнім часом трохи не вистачає на наших обличчях. Вважаю, цю збірку варто прочитати багатьом, адже як говорив Артур Шопенгауер: «Із особистих якостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача». І з цим важко не погодитись. 

Олександр ПУШКО