15.10.15
У кінопоемі «Колір
граната» Сергія Параджанова є такий образ: у середньовічному монастирі намокли
книги, і старий монах наказує маленькому хлопчикові винести їх на дах собору;
босоногий хлопчик обережно іде по вузькому карнизу, притискаючи до грудей
товсті фоліанти в грубих палітурках, потім розкладає книги на похилому
черепичному даху; налітає вітер, і книги починають махати сторінками, мов птахи
крилами, вони ось-ось здіймуться і полетять вдалину, а хлопчик злякано й
зачудовано дивиться на них. Цей хлопчик став одним із найбільших поетів
середньовіччя – Саят-Новою.
Книги – пряма рідня
птахам, бо вони, як і птахи, є метафорами людської душі. У своїй квінтесенції
Книги втілюють для нас віру у незнищенність, у безсмертя, у відродження, у
воскресіння, у свободу, у чистоту, у непорочність. Ми мріємо літати вільно, як
птахи, – мріємо завдяки книгам.
Книги і народжуються,
мов пташенята: з малого задуму, що схований у письменницькій душі, мов зародок
у яєчку; щоб книжка проклюнулася на світ божий, автор має віддати їй багато
тепла свого серця, як мама-пташка вигріває своє майбутнє пташенятко, незважаючи
ні на погоду, ні на негоду. А потому, як батьки навчають пташа літати, автор
має допомогти книзі стати на крило.
Мало лише написати
книгу, сподіваючись, що хтось інший допоможе їй дійти до читача. Книга потребує
дружньої підтримки, аж допоки не окріпне серед людей, не випростається, не
промовить голосно своє вагоме слово, заради якого вона й народилася. І лише
тоді автор може побажати їй щасливого і тривалого самостійного польоту.
Пташці не злетіти у
сильний буревій чи градобій – книзі не розкрити крила в атмосфері байдужості.
Птахи приносять нам весну, засівають нам по зернинці ліси, визбирують по
комашинці шкідників наших садів – книги розкривають наші очі на світ і
розкривають різні світи перед нашими очима, допомагають нашій душі
вигартуватися, а розуму вигостритись.
У момент, коли людина
бере до рук Книгу, вона здійснює свою прадавню мрію здобути Крила.
Мрійте разом з книгами! Літайте разом з птахами!
Співайте разом з птахами! Літайте разом з книгами!
Тетяна Луньова
Популярні публікації
-
Літературне коріння Полтавщини розлоге, міцне; воно заглиблюється в сиву давнину Переяславської землі – південно-східної частини Київсь...
-
Прости мій біль, у ньому три сльози, І три дороги, і печаль велика. У решеті водиці принеси, Бо спрага не дає ні жить, ні дихать...
-
Намірившись написати передмову до добірки німецьких класичних епіграм, я зрозумів, що не обійтися без кількох слів про німецький гумор...
-
22 жовтня в рамках проекту «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння» Полтавська обласна організація Національної спіл...
-
«За своє життя мене сто разів обходили, часто забували, іноді затискували і навіть переслідували – та це не моє вже діло, це діла Д...
-
Упродовж тих днів не покидало постійне відчуття незримого й правдивого слова незабутнього Григора Тютюнника, адже саме тут, на Лелечо...
Категорії публікацій
анонси
афіша
біографічне кафе
брати Тютюнники
василь симоненко
видання
відгуки та рецензії
вірші
вітання
владика Афанасій
епіграми
есе
есеї
ігри
інтерв’ю
Кибинці
конкурси
краєзнавство
краєзнавчі маршрути
краща книга Полтавщини
криниця
культурний простір
літературний туризм
літмайдан
малим читачам
медіа
незабутні
новини
НСПУ
обміни
оголошення
Олексій Неживий
Павло Стороженко
переклади
поезія
Полтава
презентації
премії
премія імені панаса мирного
премія імені петра ротача
премія імені феодосія рогового
проза
рубрика одного вірша
свята
стаття
Тетяна Луньова
УКФ
фестиваль
Шевченківська премія
ювілеї
Docudays UA
Erasmus
news
Архів Сайту
-
▼
2015
(31)
-
▼
жовтня
(8)
- Враження від «Думок і видумок» Олександра Сиченка
- Любов Якимчук із «Абрикосами Донбасу» – в Полтаві
- Мандрівний фестиваль Docudays UA – в Полтаві
- Пошук діалогу та взаєморозуміння: тренінг у Сєвєро...
- Біографічне кафе «Історія пишеться людьми»: Олексі...
- Творцеві поетичного слова Борисові Олійнику - 80
- Книги-Птахи
- Художній світ і життєва правда Івана Низового
-
▼
жовтня
(8)

0 коментарі:
Дописати коментар