«Aliis inserviendo consumor». М. Скліфосовському – 180

Згаданий латинський вислів, яким послуговуються в усьому світі, трактується як «Світячи іншим, згораю сам».

Сьогодні виповнюється 180 років від дня народження людини, котра все життя сповідувала це кредо – професора Миколи Васильовича Скліфосовського – лікаря-хірурга, вченого, громадського діяча, ім’я якого по праву стоїть серед плеяди корифеїв світової науки.

Попри те, що біографія Миколи Скліфосовського вартує окремої книги, спробую все ж зазначити окремі посутні факти для створення ціліснішого образу.

Народився М. В. Скліфосовський 25 березня (6 квітня) 1836 року на території тодішньої Херсонської губернії, виховувався в сирітському притулку. У 1859 році закінчив Московський університет. У 1863 році, захистивши в Харкові дисертацію, отримав ступінь доктора медицини. З 1866 кілька років перебуває в закордонному відрядженні на стажуваннях в Англії, Франції, Німеччині. Одним із перших у тодішній Російській імперії став запроваджувати в хірургічній практиці методи асептики й антисептики, успішно виконуючи операції, які до нього майже не проводилися. Загалом учений написав понад сотню праць із найактуальніших проблем хірургії, його роботи присвячені військово-польовій хірургії, травматології, хірургічному лікуванню органів черевної порожнини та ін. Повністю присвятивши себе медицині, М. В. Скліфосовський не тільки займався клінічною діяльністю, а й очолював провідні хірургічні кафедри Київського, Петербурзького, Московського університетів, сприяв жіночій медичній освіті, організації медичного факультету при університеті в Одесі, організував навчальний заклад нового типу – інститут удосконалення лікарів, відкрив перший рентгенівський кабінет у тодішній Російській імперії, власним коштом видавав кілька медичних журналів. Микола Скліфосовський був ініціатором та організатором XII Міжнародного з’їзду хірургів, що пройшов у Москві 1897 року, на якому були присутні найвизначніші вчені з багатьох країн світу, в тому числі видатний німецький вчений-патолог Рудольф Вірхов, котрий, відвідавши клініку Скліфосовського, сказав у інтерв’ю: «Ви стоїте на чолі установи, якій заздрять інші народи Європи!»

Джерела свідчать, що Микола Скліфосовський був великим патріотом України. В Яківцях (нині – частина Полтави) на високому березі Ворскли, де знаходилася його садиба, й куди він із 1871 року щоліта приїздив із сім’єю, вчений завжди говорив українською й привчав до цього інших. Свій маєток називав «Отрада». Скліфосовський посадив свій сад, який на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі у 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією». Першим у Полтаві почав вирощувати хміль. Микола Васильович ніколи не забував свого українського коріння й завжди пишався цим. Для відпочинку любив слухати музику, особливо Бетховена, Моцарта, Баха.

Буваючи в Полтаві, надавав допомогу колегам і хворим, вносячи нове й прогресивне в роботу Полтавської губернської лікарні (нині Полтавська обласна клінічна лікарня носить ім’я М. В. Скліфосовського). Селян Микола Васильович лікував безкоштовно. За свої кошти побудував госпіталь для інвалідів російсько-турецької війни, в будівлі якого нині знаходиться Музей Полтавської битви.

У 1900 році у зв’язку з хворобою остаточно повернувся на Батьківщину в Яківці. Помер 30 листопада (13 грудня) 1904 року у віці 68 років у своєму маєтку. Похований на церковній площі біля могили сина неподалік від місця Полтавської битви. На могилі встановлено плиту з чорного лабрадориту, на якій викарбувано: «Aliis inserviendo consumor».

Микола Скліфосовський посутню частину життя віддав Україні й зокрема Полтавщині, яку дуже любив, а себе присвятив людям. Тож пам’ятаймо й шануймо великих і мудрих наставників багатьох поколінь!

З Днем народження, Миколо Васильовичу!

Олександр ПУШКО