Наталія Трикаш. «МИ ДОМОВИЛИСЯ З ТОБОЮ...»

ми домовилися з тобою чи то серйозно чи то жартома

триста літ тому що коли травень наш відходив

аби більше не вернутися на нашу з тобою землю

що поки житимемо будемо виходити на найвищу точку

наших островів і гукатимемо один одного

де та гора? питаю я в Того хто відтепер не тільки з нами

за нас а і між нас...

земля під ногами твердішає а затим тріскається

я вдихаю жадібно повітря аби мені вистачило

голосно тебе покликати

трьохсотлітні весни убрані завжди святково

наче дружки молодої зносять на гору зелені гілки

плачуть дерева яким відтинають голос

і не шулять

і я починаю танцювати на тих брилах які тріскаються

які постійно рухаються

я перестрибую одна з одної наче дитина

і помічаю що моя гора від того стає все вищою

тоді я сідаю в розпачі і кажу

то жарт звісно бо так не може тривати вічно

ще наша земля вернеться

і увійде в свої береги

а відучора на твоєму острові людяно

запалюють свічки і сходяться жінки у хустки повив’язані

і в коло вони стають

і мені забракне голосу аби до них одізватися

бо щось біля серця обірветься і злива по венах піде

2020 ©Наталія Трикаш

Світлина Ivanna Serduichenko